Техніка безпеки https://drive.google.com/drive/u/0/my-drive 

Загально-розвиваючі вправи https://www.youtube.com/watch?v=GXYKUNYujSY&t=6s 

Травматизм

Травматизм – це загальна кількість травм, що повторюються при певних обставинах у однакових груп населення за певний відрізок часу (місяць, рік, квартал). Спортивний травматизм становить 2-5% від загального травматизму (побутового, вуличного, виробничого). Деякі розбіжності в цифрах пов'язані з тим, що спортивний травматизм залежить, як від травматизму виду спорту, так і від ступеня зайнятості опитуваних людей спортом. Травматизм у різних видах спорту неоднаковий. Природно, що чим більше людей, які займаються тим або іншим видом спорту, тим відносно більше в цьому виді спорту травм. Отже частота травм під час тренувань, змагань і на навчальнотренувальних зборах неоднакова. Під час змагань інтенсивний показник рівний 8,3, на тренуваннях – 2,1, а на навчально-тренувальних зборах – 2,0. Також серед різних видів спорту цей показник досить відрізняється. В той же час, на заняттях, на яких за певних причин відсутній тренер або викладач, спортивні травми зустрічаються у 4 рази частіше, ніж за його присутності, що підтверджує їхню активну роль у профілактиці спортивного травматизму.

 Ушкодженням, або травмою, називають вплив на організм людини зовнішнього фактора (механічного, фізичного, хімічного, радіоактивного, рентгенівських променів, електрики та ін.), що порушує цілісність тканин, і нормальний перебіг фізіологічних процесів. Класифікація видів травм: Залежно від характеру травмованих тканин: ü шкірні (забиті місця, рани); ü підшкірні (розриви зв'язок, переломи кісток); ü порожнинні (удари крововиливи, поранення грудей, живота, суглобів). Залежно від точки прикладання сили: ü прямі; ü непрямі. Залежно від кількості травмуючи факторів: ü поодинокі (наприклад, поперечний перелом стегнової кістки); ü множинні (множинний перелом ребер); ü поєднані (перелом кісток таза з розривом сечового міхура); ü комбіновані (перелом стегна і відмороження стопи). Залежно від пошкодження цілісності шкірних покровів: ü відкриті з порушенням цілісності шкірних покровів; ü закриті, коли зміна тканин і органів відбувається при непошкодженою шкіри і слизової оболонки. Дія механічного чинника, що викликає пошкодження, проявляється у вигляді стиснення, розтягування, розриву, скручування або противоудару, в результаті якого травмується ділянка тканини, протилежна місцю прикладання сили. Залежно від тяжкості травми розподіляють на: ü важкі травми – це травми, що викликають різко виражені порушення здоров'я і призводить до втрати навчальної та спортивної працездатності понад 5 30 днів. Потерпілих госпіталізують або тривалий час лікують у дитячих травматологів-ортопедів в спеціалізованих відділеннях або амбулаторно; ü травми середньої складності тяжкості – це травми з вираженою зміною в організмі, що призвели до навчальної та спортивної непрацездатності строком від 10 до 30 днів. Потерпілі зі спортивними травмами середньої тяжкості повинні лікуватися у травматологів-ортопедів; ü легкі травми – це травми, які не викликають значних порушень в організмі і втрати загальної та спортивної працездатності. До них відносяться подряпини, потертості, поверхневі рани, легкі удари, розтягнення 1-го ступеня та інші, при яких є потреба в наданні першої лікарської допомоги. Можливо поєднання призначеного лікарем лікування (терміном до 10 днів) з тренуваннями і заняттями низької інтенсивності. Крім того, виділяють гострі та хронічні травми. ü гострі травми виникають в результаті раптового впливу того чи іншого фактора, який травмує; ü хронічні травми є результатом багаторазової дії одного і того ж фактора, що травмує на певну область тіла. Існує ще один вид травм – мікротравми. Це ушкодження, що одержуються клітинами тканин в результаті одноразового впливу або впливу, що пошкоджує, який незначно перевищує межі фізіологічного опору тканин і викликає порушення їх функцій і структури (тривалі навантаження на незміцнілий організм дітей і підлітків). Іноді виділяють дуже легкі травми (без втрати спортивної працездатності) і дуже важкі травми (що приводять до спортивної інвалідності і смерті). 

Серед видів спортивних ушкоджень удари найбільш часто зустрічаються в хокеї, футболі, боксі, спортивних іграх, боротьби, ковзанярському спорті. Пошкодження м'язів і сухожиль часто спостерігаються при заняттях штангою, легкою атлетикою та гімнастикою. Розтягування зв'язок – здебільшого при заняттях важкою атлетикою (особливо під час занять зі штангою), боротьбою і легкою атлетикою, гімнастикою, спортивними іграми і боксом. Переломи кісток відносно часто виникають у борців, ковзанярів, велосипедистів, хокеїстів, боксерів, гірськолижників, футболістів. Рани, подряпини, потертості переважають при заняттях велосипедним, лижним, ковзанярським спортом, хокеєм, веслуванням. Струси мозку найбільш часто зустрічаються у боксерів, велосипедистів, футболістів, представників гірськолижного спорту. За локалізацією пошкоджень під час занять фізичним вихованням та спортом частіше за все спостерігаються травми кінцівок, серед них переважають пошкодження суглобів, особливо колінного і гомілковостопного. При заняттях спортивної гімнастикою найчастіше виникають ушкодження верхньої кінцівки (70% всіх травм). Для більшості видів спорту характерні ушкодження нижніх кінцівок, наприклад в легкій атлетиці та лижному спорті (66%). Пошкодження голови і обличчя характерні для боксерів (65%), пальців кисті – для баскетболістів і волейболістів (80%), ліктьового суглоба для тенісистів (70%), колінного суглоба – для футболістів (48%) і т.п. Серед спортивних травм, як правило, високий відсоток травм в середньої важкості. Крім того, 8-10% важких травм закінчуються втратою загальної та спортивної працездатності, тобто призводять до інвалідності.