ТЕМА: Фізичні основи бережливого природокористування та

             збереження енергії

 Термін «природокористування» розуміють як сукупність впливу людства на географічну оболонку Землі. Тобто мають на увазі сукупність усіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів з його збереження. Тут виділяють три аспекти: а) видобуток і переробку природних ресурсів та їх відтворення; б) використання та охорону природного середовища; в) відновлення екологічної рівноваги природних систем.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна схарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

У процесі життя і господарської діяльності збільшується використання людиною компонентів природи, унаслідок чого посилюється «тиск» на природне середовище. У таких умовах постало важливе завдання - забезпечити раціональне використання природи та охорону довкілля.

Україна належить до держав, які мають великі обсяги і високу інтенсивність освоєння природних багатств. Значна концентрація виробництва і висока щільність населення негативно впливають на стан довкілля, формуючи напружену екологічну ситуацію.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, упровадження та нарощування яких здійснювалося у найбільш «дешевий» спосіб - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливо за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Безліч негативних чинників, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.

Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров’я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності. Аналізуючи цю велику сукупність проблем, ми можемо зробити дуже важливі висновки щодо екологічної дійсності в нашій державі, виявити чинники й особливості життєдіяльності та природокористування. Проблема охорони довкілля та раціонального природокористування набуває в Україні першочергового значення внаслідок забруднення території радіонуклідами після аварії на Чорнобильській АЕС.

Що повніше використовуються природні ресурси, то ощадливіше й по-господарськи слід ставитися до їх експлуатації, особливо якщо йдеться про невідновлювані енергетичні ресурси. Незважаючи на те що кількість розвіданих копалин збільшується як загалом, так і в розрахунку на душу населення, існує загроза їх виснаження ще перед тим, як буде здійснено перехід на використання нових джерел енергії. Тим більше, що суспільство відчуває дедалі більший дефіцит відновлюваних природних ресурсів.

У зв’язку із цим раціональне використання і відтворення природних ресурсів стає однією з найактуальніших проблем людства. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер та відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу.

Це вимагає поліпшення розробки питань управління, пов’язаних насамперед з діалектикою взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність.

Планомірність стосовно використання природних ресурсів - економічна функція держави з управління і регулювання екологічних та економічних відносин і пропорцій. Така функція передбачає як розробку і виконання планової системи взаємопов’язаних показників, так і дієвий контроль за їх реалізацією. Перспективне і поточне планування раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища

в кінцевому підсумку випливає з накреслених темпів зростання сукупного суспільного продукту, національного доходу і підйому життєвого рівня населення країни.

Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозв’язків у навколишньому природному середовищі.

Оптимальність у використанні природних ресурсів - це досягнення найкращого варіанта взаємовідносин суспільства з навколишнім середовищем.

Управління охороною навколишнього природного середовища, як зазначається в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Метою управління в галузі раціонального природокористування є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення погодженості дій державних і громадських органів у галузі навколишнього природного середовища.

Визначальними у виробничих відносинах, що складаються між людьми і природою, є їх суспільний характер. Тому функції з управління раціональним природокористуванням і планування його є однозначно прерогативою держави. Різні міністерства, комісії, відомства, комітети тощо в міру своєї компетенції здійснюють і підтримують єдину державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Одне із центральних місць у регулюванні відносин з приводу охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів відводиться науково обґрунтованому поєднанню територіального і галузевого управління природоохоронною роботою. Підприємства, що залучають у господарський обіг природні ресурси, належать, з одного боку, до тієї чи іншої галузі народного господарства, а з другого -є ланками територіально-виробничих комплексів. Тому виникає потреба правильно поєднувати інтереси багатьох міністерств, відомств і місцевих територіальних органів, які повинні доповнювати одне одного, утворюючи єдину систему управління. Наприклад, відводячи землі під промислове, транспортне чи житлове будівництво, слід враховувати, що відчуження земель, особливо орних, призводить до скорочення площі сільськогосподарських угідь, знижує родючість ґрунту, зменшує валову продукцію сільського господарства тощо.

У системі управління природоохоронною діяльністю підприємства можна виділити планування, експлуатацію очисних споруд (включаючи технологічний процес) і контроль за викидами в навколишнє середовище. Проектування і планування дають змогу розробити комплекс потрібних заходів з охорони навколишнього середовища, їх виконання, серед яких нові вдосконалені технологічні процеси, роботи, очисні споруди, що знижують або виключають шкідливий вплив на навколишнє середовище.

Управлінські функції в галузі природоохоронної діяльності підприємства повинні сприяти вдосконаленню технології виробництва, ремонтно-експлуатаційних робіт, безаварійної роботи устаткування, виконання планово-попереджувального та поточного ремонту.

Контроль включає в себе аналіз технології, лабораторний аналіз, контрольні пости, визначення концентрації шкідливих виділень, інформування керівництва про стан навколишнього середовища на підприємстві, дотримання законодавства в цій галузі.

Дом.завдання:

1. Що означає термін «природокористування»?

2. Які основні екологічні проблеми на сьогодні існують в Україні?

3. Яких основних заходів потрібно вжити, щоб поліпшити екологічний стан навколишнього середовища?

4.Опрацювати конспект