§ 16 

    Тема:  Український національний рух наприкінці 50-их – на початку 60-их рр. ХІХ ст.

Політика російського уряду щодо культури Українського народу? Русифікація, денаціоналізація.

Національне відродження? Процес пробудження національної самосвідомості бездержавних народів.

Стадії Українського національного відродження? Фольклорно-етнографічна, культурно- літературна, політична.

Назвіть видатні події Українського національного руху в першій половині ХІХ ст. в Наддніпрянщині? Перше видання «Кобзаря» Шевченка в 1840 р., 1846-1847 – діяльність Кирило-Мефодіївського братства…

Чим закінчилась? Арештами і покаранням його учасників.

Назвіть імена видатних представників українського національного відродження першої половини ХІХ ст.

1-   Основні завдання Українського руху в другій половині ХІХ ст.

   Друга половина ХІХ ст. – організаційне оформлення і вироблення ідейних засад визвольних рухів, що виникли в першій половині  ХІХ ст.. Їх основні напрямки: націоналізм, лібералізм, соціалізм. Всі напрямки об’єднувало прагнення покращити життя населення, замінити державний лад на справедливий.

   Завдання Українського руху в ідеалі: об’єднання інтересів 3-х напрямків в єдину програму;

відновлення культурницької чи літературної стадії руху, зупиненої переслідуванням Братчиків;

рух до політичної стадії; організація форм руху…    

2-  Відродження Українського національного руху в кінці 50-х

В умовах певної лібералізації суспільства, одним з центрів руху стало м. Петербург, де жило багато українців. За підтримки поміщиків: Тарнавських, Галаганів, Куліш відкрив друкарню для видання творів українських митців. Після амністії Братчиків, вони мали можливість працювати і в державних установах.

1859 р.- створення першої Української громади в Санкт-Петербурзі.                                  Громада- культурно-освітня організація, метою якої була популяризація національної ідеї.

Бувші члени Братства та інші громадські діячі видавали книги і журнали, проводили вечори…

1861-1862 рр. видання в Санкт-Петербурзі журналу «Основа». 

В 60-ті роки- це єдине українське періодичне видання (12 номерів по 800-1000 примірників). Висвітлення загальноукраїнських проблем в галузях: культури, освіти, економіки, а також видання творів літератури, історії, фольклору. Припинення видання журналу із-за нестачі коштів.

    

 3 - Хлопомани

Українофільство- любов до українського народу і його культури.

Хлопоманство- рух української ліберальної інтелігенції початку 60-х рр. ХІХ ст. за зближення з селянством. Початок 60-х – створення студентами Київського університету групи «Хлопомани»; керівник – Володимир Антонович 1830-1908 рр.

Нащадки польської чи спольщеної шляхти Правобережжя усвідомили, що їх стан став гнобителем українців. Це спонукало їх до певних дій: етнографічна діяльність – мандрівки зі збиранням фольклору; зачитування на зібраннях рефератів, рукописів, журналів; викладання в недільних школах, що існували в Києві з 1859 р. та інших містах України; утримання учнів з бідних сімей; написання підручників українською мовою… Переслідувані владою, «Хлопомани» припинили діяльність в 1863 р.

       

 4- Українські громади в Наддніпрянщині

1861 став роком активізації Українців Наддніпрянщини.

Поштовхом до цього стало перепоховання Т. Г. Шевченка. Могила в Каневі стала місцем поломництва Українських патріотів.

1861 створення Української громади в Києві.  

В ній було близько 200 членів: викладачі і студенти Київського університету та інші люди з різними політичними поглядами та переконаннями. Вони ініціювали створення навчальних закладів для підготовки народних вчителів; організовували навчання рідною мовою, бібліотеки, лекції; писали українські підручники, книги…

Українські громади існували в містах: Чернігів, Вінниця, Катеринослав, Одеса, Полтава, Харків, Катеринодар, Москва… В Наддніпрянщині існувало близько 100 недільних шкіл.

В 1862 р. Український рух став непокоїти російських чиновників, які почали вбачати в ньому загрозу імперії. Почались обшуки, заслання Етнографів у віддалені райони імперії в т. ч. Чубинського; закриття журналу «Основа», газети «Чернігівський листок». Відбулись розгроми громад в Полтаві, Чернігові; закрились недільні школи.

Українофілів звинуватили у намаганні створити Українську державу, в українському сепаратизмі.

Де була створена перша Українська громада?

Назва єдиного українського періодичного видання в 60-ті рр. ХІХ ст.?

Роки його видання і де?

Чому Хлопоманів називали Українофілами?

Хто був керівником Хлопоманів та Української громади в Києві?

Роки створення Українських громад в Петербурзі і в Києві?

 

      5- Валуєвський циркуляр

1863 Валуєвський циркуляр-    заборона друкування українською мовою науково-популярної та релігійної літератури, підручників. Циркуляр зберігав чинність до 1906 р.. Українська література практично перестала існувати в межах Російської імперії.

В документі Міністра внутрішніх справ Російської імперії заборонялось- публічне вживання української мови в державних установах, школах, церквах; заборонялось навчання малоросійською мовою в усіх навчальних закладах. Цитати з циркуляра: «ніякої окремої малоросійської мови не було, нема і бути не може.»; «українська мова- це російська, зіпсована польською.».

Заборона видання навчальної, релігійної літератури українською мовою мала позбавить Український рух можливості поширення ідей в народі, для недопущення ним усвідомлення своєї самобутності. Дозволялось друкувати лиш художню літературу, але її видання катастрофічно зменшилась. 1862 р. – 40 українських книг, 1863 – 15, 1864 – 12, 1865 – 5, 1867-1869 – по 2.

  

Скільки років був чинним в Російській імперії Валуєвський циркуляр?

Які книги заборонялось друкувати українською мовою?

Чому? Релігія була значно поширена серед населення і мала значний вплив на суспільство. Освіта значно впливає на свідомість молоді, яка може стати патріотами України.

4-  Історики вважають, що підписанням Валуєвського циркуляра 1863 р. писемній українській мові було відмовлено в праві на існування. Чи погоджуєтеся ви з цією думкою? Відповідь аргументуйте.

 

       висновки та узагальнення -

Незначна лібералізація суспільного життя Російської імперії в кінці 50-х рр. ХІХ ст. дала поштовх до розгортання Українського національного руху. Громади існували легально, займаючись культурно-освітньою діяльністю. Лідером Громад 60-х рр. був В. Антонович.

Намагання Громад організувати просвіту народу рідною мовою, викликало побоювання влади щодо можливої активізації боротьби за національні права.

Валуєвський циркуляр призвів до завершення першого етапу діяльності Громад і розгрому Українського національного руху.

   

    VІ.  Домашнє завдання: параграф № 16,   підготувати розповідь про життя і діяльність Володимира Антоновича.                                                                                     

ДоДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

1. Із листа міністра внуОправ П. ДдДдДВалуєва міністру освіти
про заборону української мови (18 липня 1863 р.)

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малоруської літератури. Приводом до цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. За останній час питання про малоруську літературу набуло іншого характеру, внаслідок обставин чисто політичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розраховані лише на освічені класи Південної Росії, а тепер прихильники малоруської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти, видавати книги для початкового читання, букварів, граматик.

В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському наріччі. Багато з цих книг надійшли вже на розгляд в С.-Петербурзький цензурний комітет. Немало таких же книг буде представлено і в Київський цензурний комітет. Цей останній відчуває деякі утруднення з розглядом згаданих видань через такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноруською мовою і вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не розв’язане, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, яке часто висловлюється в пресі. Вони досить ґрунтовно доводять, що ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноруська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж тепер створювана для них деякими малоросами, і особливо поляками, так звана українська мова.

Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі, що питання про навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало ще достатнього розв’язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі до погодження з міністром народної освіти, обер-прокурором Св. Синоду і шефом жандармів щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропускання ж книг малоруською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити… Це розпорядження було передано на височайший государя імператора розгляд і його величності бажано було удостоїти оноє монаршого схвалення.

Запитання до документа

1)  Сформулюйте головну думку документа.

2)  Як ви вважаєте, чому саме заборонялося видання українською мовою передусім духовної й навчальної літератури?

3)  Спрогнозуйте, які наслідки мало видання Валуєвського циркуляра 1863 р. для розвитку національно-визвольного руху в Україні у другій половині ХІХ ст.

2. Церковні й державні власті Російської імперії проти опублікування українського перекладу Євангелія, зробленого Пилипом Морачевським

Виготовлено переклад Євангелія, який схвалила Академія наук. Звідси пішов цей переклад до дальшого схвалення Святійшим Синодом, далі — до міністра внутрішніх справ, до шефа жандармерії, до київського губернатора, до митрополита і до єпископа.

Губернатор признав, що переклад «може бути шкідливим для держави»; митрополит побачив там профанацію святого об’явлення; шеф жандармерії Долгоруков висловив думку, що той переклад спрямований на радикальне знищення усіх дотеперішніх заходів уряду русифікувати українські краї, а знову-таки міністр внутрішніх справ добачував у цім небезпеку для самої царської влади. Тому-то заборонено цей переклад.                   Запитання до документа

Яким чином найвищі державні та церковні сановники аргументували заборону друку україномовного Євангелія?