Технологія вирощування кукурудзи

Загальна характеристика кукурудзи

Кукурудза урожайна і цінна кормова й продовольча злакова культура. Із її зерен виготовляють олію, борошно, а подрібнену масу використовують для приготування комбінованих кормів. Цінним продуктом для відгодовування тварин є зелена маса (силос), вироблена з рослин, зібраних у період молочно-воскової стиглості. Кукурудза посухостійка рослина. Вона економно витрачає воду і добре використовує літні опади. Проте засуха в поєднанні з високою температурою негативно впливає на її розвиток і врожайність. Особливо шкідлива засуха під час цвітіння кукурудзи й наливання зерна.

В Україні вирощують здебільшого зубовидну і кременисту кукурудзу. У меншій кількості - цукрову, розлусну та крохмалисту.

Зубовидна кукурудза називається так, тому що верхня частина її зерен має заглиблення, яке нагадує поверхню кінського зуба. Зерна цієї кукурудзи плескаті (товщина їх значно менша за ширину). Зернівки всередині борошнисті. Тварини поїдають таке зерно навіть немеленим. Використовують його для приготування комбінованих кормів, муки.

Кремениста кукурудза має округле, дуже тверде зерно, використовують її як корм для тварин, для виробництва олії.

Цукрова кукурудза має прозоре, зморшкувате і дуже солодке зерно. Вирощують її для виготовлення консервів і споживання у вареному вигляді.

Розлусна кукурудза має кременисте, тверде, напівпрозоре зерно. Під час підсмажування воно розлускується, і назовні виходить білий ендосперм, який утворює пластівці. Крохмалиста кукурудза має м'які, великі, борошнисті зерна з округлою верхівкою і гладенькою поверхнею. Використовують її для виробництва крохмалу, борошна, олії.

В Україні вирощують різні сорти кукурудзи. Найпоширенішими є Дніпропетровський, Уманський, Чернігівський, Одеський, Носівський, Київський, Харківський та інші сорти, виведені українськими селекціонерами .

Висівання та обробіток посівів кукурудзи

Кукурудзу вирощують в овочевих сівозмінах. Кращими попередниками для неї є посіви огірка, цибулі, пасльонових, кабачків, інших овочевих та коренеплідних рослин.

Сіють кукурудзу, коли ґрунт на глибині 8... 10 см прогрівається до 10... 12 °С. Сходи чутливі до весняних приморозків. Коли температура знижується до 3...6 С, ріст кукурудзи припиняється. Найінтенсивніше вона росте при температурі 22...28 °С. При високих температурах припиняється ріст і розвиток рослин. Вимоглива кукурудза також до ґрунту і поживних речовин. Високі врожаї вона дає на чорноземах, суглинках, супіщаних, каштанових та осушених торфоболотних ґрунтах, а також на заплавних і наносних ґрунтах у долинах річок. Під посіви кукурудзи ґрунт обробляють за зяблевою технологією.

У перших фазах росту кукурудза потребує значно менше елементів мінерального живлення, ніж у наступних. Тому добрива під кукурудзу вносять кількома прийомами: як основне удобрення під оранку, одночасно з висіванням у гнізда і як підживлення. Для цього витрачають 10...20 т органічних, 25...30 кг азотних, 30...45 кг фосфатних, 25...30 кг калійних добрив на 1 га.

Утворення плода (качана)

Кукурудзу відносять до перехреснозапильних рослин. Через 20...25 днів після запилення починають формуватися зерна, які містять рідку масу (так зване молочко) і від 25 до 55 % води. Така фаза зерна називається молочною стиглістю. Через 40...45 днів внутрішня частина зернівки поступово твердне. Зазначена фаза дістала назву воскової стиглості. Коли зернівки тверднуть, а суцвіття набуває бурого кольору настає повна стиглість через 50...65 днів. У такій фазі качани кукурудзи збирають.