Опубліковано: 2020-04-09
Технологія виготовлення м’якої іграшки
Виготовлення м’якої іграшки складається з кількох етапів:
-вибір ескізу;
-підготовлення лекал;
-пітбір матеріалів;
-розкрій деталей;
-з’єднання деталей крою;
-набивання іграшки наповнювачем;
-збирання конструкції (якщо іграшка складається з деталей крою);
-остаточне оформлення роботи (оздоблення іграшки).
Виготовлення лекал викрійок.
Викрійку найкраще робити з картону, тому що тверді лекала щільніше прилягають до матеріалу, їх легше обводити, вони більш довговічні.
- Скопіюйте викрійки на кальку, попередньо скріпивши їх з аркушом викрійки скрепками для уникнення зсуву.
- На аркуш картону накладіть аркуш копіювального паперу, а зверху прикріпіть скріпками кальку з намальованими на ній викрійками.
- Простим олівцем або кульковою ручкою обведіть викрійки по контуру. На картоні утвориться копія викрійки. Нанесіть на викрійку всі позначення і надписи (назва деталей і їх кількість).
- Виріжте лекала та покладіть їх у конверт. На конверті напишіть назву іграшки. Зберігаючи лекала, можна зшити таку ж м'яку іграшку ще раз, не витрачаючи час на виготовлення лекал.
Якщо виникає необхідність виготовити іграшку більшого або меншого розміру, ніж наявна форма, то з викрійкою потрібно попрацювати додатково. Не важкий, старий, але цілком надійний спосіб - збільшення або зменшення масштабу креслень і малюнків за допомогою квадратів.
Розкроювання виробу.
Оглянути тканину на наявність дефектів, Визначити напрямок малюнку, напрямок ворсу, напрямок нитки основи
Розкроювати парні деталі краще у подвійній розкладці тканини, але у випадку невеликих та окремих шматочків тканини всі деталі доведеться розкроювати в одинарній розкладці. Не забувайте для парних деталей перевернути лекало (заздалегідь пронумеруйте його сторони )
Деталі з хутра, пальтової тканини, мілкі деталі, що не вивертаються, а зшиваються з лицьового боку, викроюємо без припусків на шви.
Деталі з сипкої, тонкої тканини викроюємо з припусками 0,5-1 см.
Спочатку розкладаємо і обводимо великі деталі іграшки, потім малі. Обов’язково перевіряємо наявність всіх основних та декоративних деталей. У випадку нестачі матеріалу перевагу віддаємо основним деталям.
Вирізайте деталі виробу гострими ножицями з дотриманням правил безпеки праці.
Зшивання деталей
Зшивають іграшку точно по лініях вручну або на швейній машині
Шов «уперед голку» (зметувальний). Це найпростіший, але разом з тим найпотрібніший із швів. Роботу над кожною, без винятку, іграшкою ви починатимете саме з нього. Якщо шити іграшку, попередньо її не зметавши, деталі можуть зміститися і робота буде зіпсована: іграшка вийде кособокою, неохайною. Виконують шов «уперед голку» так. Дві деталі іграшки складають лицем до лиця і, відступивши 0,5 см від краю, прошивають їх невеликими стібками справа наліво.
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BE%D0%B2_%D1%83%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4_%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D0%BA%D1%83
https://youtu.be/KstvqIp92-c
«петельний шов»
Шов в однаковій мірі може бути використаний як оздоблювальний так і з’єднувальний для скріплювання з зовнішнього боку деталей виробу, якщо тканина не сипуча. Якщо ж тканина сипуча, то шов застосовується як з’єднувальний з внутрішньої сторони деталей виробу.
Петельний шов складається з окремих петлеподібних стібків і виконується справа наліво. Голкою проколюють тканину зверху донизу по вертикальній лінії. При цьому нитка завжди залишається під голкою. Нитку потрібно протягувати крізь тканину плавно, тому що із-за різких рухів петлі будуть затягнутими нерівномірно. Коли елементи з’єднані петельним швом не вивертаються, вузлик варто хованим між деталями. Якщо у процесі шиття закінчується нитка, то вводити нову потрібно на другому-третьому стібку від кінця. В цьому випадку перехід на нову нитку буде не помітний і робота виглядатиме акуратно.
