СТОСУНКИ 3 ОДНОЛІТКАМИ ТА ДОРОСЛИМИ

https://www.youtube.com/watch?v=T4FVlep3t8E

В усіх роботах з проблем психології підліткового віку так чи інакше визнається та роль, яку відіграють стосунки з однолітками та дорослими у формуванні соціальної ситуації розвитку підлітка.

Підліток і однолітки. Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами. Якщо для молодших школярів основою для об'єднань найчастіше є спільна діяльність, то тепер навпаки, привабливість тих чи інших занять та інтереси визначаються пере­дусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками (Л. І. Божович).

Слід мати на увазі й ту обставину, що для підлітків важливо не просто бути разом з однолітками, вони прагнуть зайняти в їх сере­довищі те становище, яке б відповідало їхнім домаганням. Для од­них це бажання бути лідером, для інших — користуватись автори­тетом у якійсь справі, треті намагаються знайти близького друга,та завжди це прагнення є провідним мотивом поведінки в цьому віці.

Спілкування з однолітками дедалі більше виходить за межі шкі­льного життя і навчальної діяльності, захоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяючись в окрему, самостійну і над­звичайно важливу для підлітка сферу життя.

Сказане пояснює, з одного боку, підвищений конформізм підлі­тків щодо компаній однолітків і, з другого — їхню недисциплінова­ність і навіть правопорушення через невміння домогтися бажаного становища в таких компаніях.

Суб'єктивне значення для підлітка сфери спілкування з одноліт­ками серйозно відрізняється від її оцінки дорослими, особливо вчителями (С. К. Масгутова). Самі підлітки вважають свої пережи­вання з цього приводу найбільш типовими і значущими, тоді як вчи­телі думають, що підлітків найбільше хвилюють стосунки з ними, а батьки приписують таке саме значення взаєминам у сім'ї.

Спілкування з товаришами в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відсуває на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Так, серед причин зниження успішності та порушень пове­дінки, різних афектних переживань одне з головних місць займає невдоволеність підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.

Суттєво міняються мотиви спілкування з товаришами та зумов­лені ним переживання впродовж підліткового віку. Якщо в IV класі домінує просте бажання бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то вже в V—VI класах основним стає прагнен­ня зайняти певний статус в їхньому колективі, а в VII—VIII класах йдеться про потребу підлітка в автономії в колективі однолітків та пошук визнання цінності власної особистості в їхніх очах. Дослі­дження свідчать, що саме фрустрація потреби бути значущим серед товаришів у багатьох підлітків спричинює найважчі негативні пере­живання (С. К. Масгутова).

З роками також змінюються критерії оцінки однолітків. Якщо в молодших класах вони передусім пов'язані з тим, як дитина вико­нує вимоги дорослого (успішність, поведінка, громадська активність тощо), то у підлітків на перший план виходять особисті якості, най­важливіша серед яких — товариськість, далі — сміливість, уміння керувати собою, знання (а не просто успішність) тощо.

У підлітковому віці розвивається вміння орієнтуватись на вимоги товаришів, враховувати їх. Серед таких вимог особливе місце за­ймає неодмінність додержувати певного кодексу товариськості (як правило, до його норм відносять повагу гідності, рівність, чесність, допомогу товаришам та ін.). Цікаво, що підлітковий кодекс товари­ськості інтернаціональний за своїм характером, а порушення його норм завжди і скрізь зауважується і засуджується однолітками. Так звані "ізольовані" підлітки мають спільну характерну особливість. На думку однолітків, у них відсутні якості "хорошого товариша", що не може бути виправдано вже нічим іншим.

Важливу роль у розвитку особистості підлітка відіграють взає­мини з товаришами та близьким другом. До дружніх стосунків ставляться особливі вимоги — взаємної відвертості та розуміння, рівності, чуйності, здатності співпереживати, вміти зберігати таєм­ниці тощо.

Підлітки схильні встановлювати дуже близькі (як правило, тим­часові) стосунки з різними однолітками — йде пошук друга. З ко­жним роком потреба у взаєминах з ним стає дедалі гострішою.

Спілкування з близьким другом є темою особливих розміркову­вань підлітка. Саме тут (побудова стосунків з другом та дії в їхніх рамках) відбувається пізнання підлітком іншої людини і самого се­бе, розвиваються засоби такого пізнання (вміння порівнювати, ана­лізувати і узагальнювати вчинки друга і власні, бачити їх етичну су­тність і оцінювати її, розширення уявлень про власну особистість та особу товариша, зміни в оцінках інших та самооцінках тощо).

Підлітки дорожать дружбою, водночас будучи вкрай ревнивими, вимогливими та схильними до образ.

Істотно змінюються взаємини хлопчиків і дівчаток. Виникає вза­ємний інтерес, бажання сподобатись і, як наслідок, розвивається інтерес до власної зовнішності та стурбованість у цьому зв'язку.

Інтерес до однолітків протилежної статі сприяє розвитку вибір­кової спостережливості: зауважуються найнезначніші зміни у пове­дінці, настроях, переживаннях та реакціях симпатичної людини. З'являється і увага до власних психоемоційних станів, зумовлених спілкуванням із симпатичними однолітками.

Підліток і дорослі. Підлітковий вік — це період становлення якісно нових взаємин з дорослими. Підлітки вже, яка правило, не погоджуються на характерні для дитинства нерівноправні стосунки, як такі, що не відповідають їхнім уявленням про власну дорослість та самостійність. Вони вимагають поваги до власної особистості та людської гідності, довіри та самостійності, тобто істотно обмежу­ють права дорослого та розширюють свої власні.

Невиконання розпоряджень дорослого, різні форми протесту тощо,— все це не що інше, як форма боротьби підлітка за зміну існуючого типу взаємостосунків. Нові форми взаємин поступово ви­тісняють старі, але вони тривалий час співіснують, зумовлюючи конфлікти, взаємонепорозуміння та труднощі у спілкуванні дорос­лого з підлітком.

Підліток претендує на нові права. Дорослість — це, передусім,

самостійність, і підліток прагне самостійності у вирішенні найрізно­манітніших проблем: коли, де, з ким йому гуляти, коли вчити уро­ки, як одягатись, що робити та ін. Іноді це проявляється так гостро, ніби підліток взагалі не визнає авторитету дорослого і відмовився від слухняності у стосунках з ним у принципі.

Конфліктність при переході до нового типу взаємин виявляється там і тоді, коли зміни в розвитку особистості підлітка випереджу­ють необхідні корективи стосунків з дорослими, коли ініціатором таких коректив виступає підліток, а дорослі з усіх сил цьому опи­раються.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особли­вості самооцінки підлітків. Так, лише у 8,3% підлітків, які могли довірливо спілкуватися з батьками, неадекватна самооцінка (так чи інакше вони недооцінюють себе). При домінуванні ж регламентова­ного спілкування неадекватна самооцінка мала місце у 87,9% ви­падків. Стійка самооцінка формується у 79,1% підлітків, якщо у них є можливості для довірливого спілкування, і лише у 25% при регламентованому спілкуванні (Г. С. Абрамова).