Опубліковано: 2020-04-06
З'єднання деталей з паперу і картону
Виробничий процес майже завжди завершується складальними операціями, які передбачають виготовлення виробів зʼєднанням окремих деталей При картонних роботах використовуються річні способи зєднанняя. Досить часто застосовується безклейовий спосіб зєднання за допомогою складеного шва. Зєднання виробу складанням.Наприклад, шляхом згинання і складання виготовляються деякі види коробочок з розгорток, пакети для насіння, стаканчики, пілотки, кораблики, іграшки тощо. З'єднання деталей за допомогою клапанів та язичків зручне в багатьох випадках, оскільки дозволяє з'єднувати різні за конфігурацією деталі. При виготовленні закладок для книжки, паперових килимків тощо використовується переплетіння, як спосіб з'єднання. На практиці доводиться з'єднувати паперові і картонні деталі за допомогою ниток, дротяних скобок, тканини або тясьми. Основним способом з'єднання деталей при виготовленні виробів з паперу і картону є склеювання.
Склеюванням- називають операцію з'єднання окремих деталей між собою за допомогою клеючих розчинів-речовин, що дають при висиханні міцну плівку, яка з'єднує між собою деталі. Клеї повинні відповідати таким вимогам: буди досить липкими, міцно склеювати деталі виробу, рівномірно наноситись на склеювану поверхню, не псувати склеюваний матеріал, не змінювати зовнішній вигляд, колір, блиск, не залишати плям. В картонажних та палітурних роботах здебільшого застосовують клейстери, столярний, полівінілацетатний (ПВА) та карбоксіметілцелюльозний (КМЦ) клеї. Крохмальний клейстер готують з картопляного, кукурудзяного або пшеничного крохмалю. Кращим з них є картопляний. Готують клейстер так. В посудину наливають холодну воду, всипають заздалегідь зважений крохмаль і ретельно розмішують. Потім тонкою цівкою при неперервному помішуванні вливають в кип'яток і продовжують помішувати, поки клейстер не загусне. При довгому зберіганні клейстер псується і втрачає свою клеючу здатність. Тому рекомендується користуватись лише свіжовиготовленим клейстером, заварюючи йото в кількості, потрібній для поточної роботи. Готувати клейстер кожний раз, коли треба щось склеїти, не дуже зручно. Тому бажано мати клей, що не гусне і може зберігатися довгий час. Такими клеями є декстриновий і ПВА. В палітурній справі для скріплення корінця книжки і прикріплення до блоку палітурок застосовується столярний клей. Столярні клеї бувають міздряний, кістковий та казеїновий. Міздряний і кістковий клеї випускаються промисловістю у вигляді гранул або стружки. Щоб їх приготувати для роботи на одну частину клею беруть півтори-дві частини води. Замочують клей на 24 години. Розбухаючи, клей, як правило, повністю вбирає воду. Якщо ж вона залишається, її зливають. Отриману масу варять у клеєварці , що являє собою дві посудини, вставлені одна в одну. При цьому дно і стінки меншої посудини не повинні доторкуватись до дна і стінок більшої. Простір між стінками заповнюють водою, яка повинна нагрівати клейову масу в меншій посудині. Клей варять при температурі 80"С. Періодично його помішують, не допускаючи закіпання. Клей не можна варити довгий час, бо при тривалому нагріванні втрачаються клеючі властивості. Клей вважається готовим, якщо він неперервним струмочком стікає із вмоченої в нього палички. Для приготування казеїнового клею одну частину казеїну розміщують в двох частинах води. Наливши в посуд трохи більше половини необхідної для розведення казеїну води, засипають її порошком, ретельно перемішуючи. Після декількох хвилин помішування добавляють останню веду і розмішують поки суміш не стане однорідною. Із синтетичних клеїв найбільш широко використовується полівінілацетатна дисперсія, яка має дуже високі клеючі властивості, хорошу еластичність клейової плівки, майже без запаху, з часом не псується. Синтетичний карбоксіметілцелюлозний клей випускають для наклеювання шпалер. Клей безбарвний, легко розчиняється у воді. Для приготування клею порошок всипають в емальовану або пластмасову посудину і заливають холодною водою кімнатної температури у співвідношенні 1:15. Замочують протягом доби, після чого ретельно розмішують до утворення однорідної маси.
Робота з клеєм. Процес склеювання виконується різними прийомами залежно від поставленого завдання. Для роботи з клеєм бажано мати два-три пензлика різних розмірів: один великий (краще флейц) для нанесення клею на великі площі, другий з більш цупкою щетиною для густого клею, третій маленький для нанесення клею на дрібні деталі. Папір наклеюють на картон клейстером або розведеним клеєм ПВА: (три частини клею і одну частину води) і лише в особливих випадках, коли папір дуже товстий, столярним клеєм. Як правило, клей наносять на папір, а не на картон. На практиці виробились певні прийоми намазування матеріалу клеєм. Папір, що наклеюється, кладуть на аркуш паперу значно більшого розміру. Спочатку пензликом наносять клей на праву половину аркуша, притримуючи ліву половину рукою. Наносять мазки клею спочатку горизонтально від середини до краю, починаючи зверху. Потім розрівнюють нанесений клей мазками, що йдуть похило від середини аркуша вгору і вправо, а потім - мазками, направленими від середини донизу і направо. Намазавши праву половину аркуша, переставляють пальці на праву половину. Кінці пальців при цьому треба змочити водою, щоб вони не приклеїлись до паперу. Для того, щоб краї і кути аркуша паперу були добре змащені, пензлик в усіх випадках повинен виходити за межі аркуша на підкладку. Якщо наклеюють декілька аркушів паперу підряд, їх складають купкою. Притримувати папір при намазуванні треба міцно, щоб він не зсунувся з місця. Наносять клей плавними рухами пензлика тонким шаром. Під час роботи пензлик необхідно тримати майже вертикально і при цьому бажано трохи повертати в різні боки. Намазаний клеєм аркуш не можна одразу приклеювати до картону. Змочений папір змінюється в розмірах, до того ж не рівномірно. Дуже змінюються розміри в поперечному напрямі і трохи менше в поздовжньому. Якщо аркуш паперу відразу ж після нанесення клею перенести на картон, то в результаті процесу набухання волокон, який буде продовжуватись, на поверхні паперу утворюються складки. Ці дефекти залишаться і тоді коли папір висохне. Ось чому аркуш паперу, покритий клейовим розчином, обов'язково необхідно витримати до тих пір, поки він рівномірно не зволожиться. Чим товший і щільніший папір, тим більше необхідно часу на цей процес. Тільки після цього аркуш переносять на картон. При наклеюванні промазані аркуші треба відразу накладати на необхідне місце. Для цього спочатку суміщають верхню кромку аркуша з розміткою, а потім опускають весь аркуш, слідкуючи за тим, і очно співпадають бокові кромки з розміткою. Покладений аркуш прогладжують і притирають через підкладку спочатку ребром долоні, потім м'якою ганчіркою. Притирати необхідно від середини до країв, слідкуючи, щоб папір щільно пристав до картону і ніде не залишилось пухирців з повітрям. Якщо такі пухирці будуть, їх треба видалити прогладжуванням до країв або в місці пухирця лезом гострого ножа зробити надріз, а папір притерти. При висиханні папір знову буде деформуватись, але вже в зворотному напрямі. Щоб цьому запобігти, треба із зворотного боку картону наклеїти аркуш паперу, за своїми властивостями такий же, як і наклеєний па лицьовому боці. Висихаючи, обидва аркуші будуть діяти на картон в протилежних напрямках і тим самим протидіяти коробленню.
Палітурні роботи
Розвиток народної освіти пов'язаний з випуском книжок та іншої друкованої продукції. Користування підручниками учнями загальноосвітніх шкіл вимагає дбайливого ставлення до книжки, щоб вона була придатна для користування наступним поколінням учнів. Щоб продовжити строк служби книжки, треба своєчасно її лагодити, а книжки в м'яких обкладинках доцільно відразу оправити в тверді палітурки. Палітурні роботи прості. Всі операції можуть виконувати учні. Для роботи необхідні ті ж інструменти, що і для картонажних робіт. Матеріалом для палітурних робіт є картон, папір, тканина, нитки, шпагат. Для склеювання використовуються столярні, а також синтетичні клеї(ПВА та КМЦ). Технологічний процес оправлення книжок ручним способом, як і механізованим, складається з трьох основних операцій: комплектування книжкового блока, виготовлення оправи (палітурок) і з'єднання книжкового блока з палітурками. Якщо необхідно оправити стару книжку, то в технологічний процес включається операція розбирання. Розбирати книжку починають з відокремлення блока від палітурок. Відокремлюють обережно, щоб не пошкодити блок. Потім розбирають блок на окремі зошити. Якщо він зшитий нитками, то їх розрізають і видаляють марлю або шпагат. Якщо ж блок зшитий дротяними скобами, то перш за все необхідно відігнути їх до кінця з зовнішнього боку, а потім, розкривши зошит, кінчиком ножа або шила видалити скоби. Зошити розбрушованої книжки складають один на один за порядком сторінок. Корінці очищають від кусочків клею. Пошкоджені аркуші ремонтують. Ремонт пошкоджених аркушів полягає у склеюванні розривів, закріпленні полів, розрівнюванні і закріпленні кутів аркуша. При виконанні ремонтних робіт необхідно дотримуватись таких правил. Для ремонту підбирають папір, за товщиною, структурою і кольором подібний до аркуша, який ремонтують. Прозорий папір (конденсаторний або цигарковий), що застосовується для склеювання розірваних аркушів, наклеюють з обох боків, щоб не було скручування аркуша. Клей наносять тонким шаром, краще невеличким щетинистим пензликом. Надлишок його видаляють притиранням місця склеювання через допоміжний аркуш паперу. Клей, що потрапив за межі шва, знімають вологим марлевим тампоном. Всі аркуші після ремонту для кращого склеювання і зменшення деформації витримують під пресом, проклавши фільтрувальним папером. При з'єднанні розірваних аркушів їх краї розрівнюють вологим тампоном, промазують клеєм і з'єднують вздовж розриву прозорим папером. Закручені, але ще міцні куточки аркушу розправляють вологим тампоном і витримують під пресом. Протерті куточки закріплюють конденсаторним папером з обох боків. При тривалому використанні книжки аркуші її часто розриваються біля корінця, тому перед зшиванням книжки аркуші необхідно склеїти. Щоб корінець книжки не потовщувався, необхідно підбирати папір для ремонту полів трохи тонший, ніж аркуш книжки. Після просушування аркушів під пресом їх фальцюють. Розділені, з очищеними і відремонтованими аркушами зошити складають за порядком сторінок і вкладають у прес для пресування і випрямлення. Після цього проводять зшивання книжкового блока. Зшивають його за допомогою шпагату, тясьми або марлі. Шиють блок на зшивальному верстаку в такій послідовності. Спочатку складають зошити, за виключенням першого і останнього, вирівнюють корінець та верхній обріз і затискують між двома дошками в лещатах так, щоб корінець блока виступав за кромку дощок на 5... 10 мм. Залежно від товщини блока і його формату шиття проводять па двох-трьох, а іноді і більше смужках шпагату. Тому затиснутий в лещатах блок попередньо розмічають. Шиття блоку ведуть від останнього зошита до першого.
Книжкові обкладинки (палітурки) за конструкцією бувають суцільні і складені . Для виготовлення складеної обкладинки вирізують картонні смужки завширшки з книжковий блок, а висотою на 6...8 мм більше його висоти. Щоб з'єднати палітурки, виготовляють корінець Для цього вирізають смужку тканини, шкірозамінника або іншої цупкої тканини. На цю смужку зсередини наклеюють отстав (смужку цупкого паперу або м'якого картону) довжиною рівною висоті обкладинки, а шириною товщині блока. На корінець, де наклеєний отстав, на відстані 3...4 мм з двох боків приклеюють палітурки, кінці тканини загинають усередину і приклеюють. Коли клей просохне, палітурки обклеюють з лицьового боку папером. Для цього вирізують два аркуші за розміром палітурки з припуском на загин з трьох сторін. Ширина припуску - близько 30 мм на сторону. Наклеюють аркуші клейстером або клеєм КМЦ. Книжковий блок з обкладенкою з'єднують так. Блок вставляють в обкладинку так, щоб кант був однаковий з усіх сторін. Потім підкладають під перший форзаці чистий аркуш паперу, намазують форзац клейстером і притискують палітурку. Блок перевертають і приклеюють другу новину палітурки. Книжку кладуть під невеликий тягар до повного висихання.