Електрочайники. Електрочайник – спеціалізований переносний електронагрівальний прилад побутового призначення для швидкого нагрівання невеликої кількості води для приготування їжі. Різновидностями електрочайника є електроглечик та електросамовар. Теплопередача від нагрівального елемента до води в електрочайнику здійснюється за допомогою теплопровідності. Технічні умови на випуск вітчизняних побутових електрочайників та електросамоварів регламентуються стандартом ГОСТ 7400.

Конструкцію побутового електрочайника приведено на рис. 9.42 на прикладі електрочайника ЭЧ 2,0/1,0-220.

Рис. 9.42 – Конструкція електрочайника ЭЧ 2,0/1,0-220

1 – корпус; 2 – ручка; 3 – стійка ручки; 4 – ніжки; 5 – носик; 6 – кришка; 7 – ТЕН; 8 – штепсельна коробка 

Корпус 1 електрочайника, як правило, виготовляється з харчового алюмінію, латуні або неіржавіючої сталі. Корпус 1 обладнано ручкою 2, кріплення якої здійснюється за допомогою стійок 3, ніжками 4, виготовленими з термотривкої пластмаси, носиком 5 для виливання води та виходу пари. Передбачено кришку 6, яка не повинна випадати при нахилі корпуса до 90º. Нагрівним елементом є ТЕН 7. Вмикання електрочайника в електричну мережу здійснюється за допомогою знімного електричного шнура довжиною не менше 1,5 м, який вмикається у штепсельну коробку 8. Для подання сигналу про закипання води деякі електрочайники обладнують знімним свистком.

Умовне позначення електрочайника пояснює його технічні характеристики: ЭЧ – електрочайник побутовий; наявність додаткових пристроїв (відсутність літери – без додаткових пристроїв, Т – з термовимикачем, З – із пристроєм вимикання при закипанні води, ТЗ – з термовимикачем та пристроєм вимикання при закипанні води); номінальна місткість в [л] (випускаються електрочайники місткістю 2,0, 2,5 та 3,0 л); номінальна електрична потужність в [кВт]; номінальна напруга в [В].

Наприклад, умовне позначення ЭЧ 2,0/1,0-220 розшифровується наступним чином: ЭЧ – електрочайник побутовий без додаткових пристроїв, 2,0 – номінальна місткість 2,0 л, 1,0 – номінальна електрична потужність 1,0 кВт, 220 – номінальна напруга 220 В.

Термовимикач електрочайника призначений для вимикання електроживлення при википанні води. Конструкція термовимикача допускає повторне вмикання тільки після його охолодження.

Пристрій вимикання при закипанні води забезпечує автоматичне вимикання живлення електрочайника не більше, ніж через дві хвилини після інтенсивного кипіння води.

Час закипання 1 л води в електрочайнику з номінальною потужністю нагрівача до 1,3 кВт становить не більше 8 хв, а за більшої потужності – не більше 5 хв. 

Температура нагріву поверхні, на яку встановлено електрочайник, не повинна перевищувати +65 ºС.

Заглибні електрокип’ятильники. Заглибний електрокип’ятильник – допоміжний електронагрівальний переносний прилад побутового призначення для швидкого нагрівання невеликої кількості води в посуді. Технічні умови на випуск вітчизняних заглибних електрокип’ятильників регламентовано стандартом ГОСТ 14705.

Нагрівальним елементом заглибного електрокип’ятильника є ТЕН, як правило, спіральної форми. Враховуючи добрі умови теплопередачі (ТЕН знаходиться безпосередньо у воді), поверхня ТЕН має достатньо високе теплове навантаження (до 6-10 Вт/см2). На нагрівальному елементі повинні бути вказані нижня та верхня межі заглиблення у воду.

Заглибні електрокип’ятильники обладнані незнімним з’єднувальним шнуром довжиною не менше 1,5 м. Електрокип’ятильники потужністю не вище 0,7 кВт допускається укомплектовувати незнімним з’єднувальним шнуром довжиною не менше 1,0 м та перерізом жил не менше 0,5 мм2. 

Конструкція ручки заглибного електрокип’ятильника повинна забезпечувати герметичність з’єднання шнура з виводами ТЕН, що досягається або герметизацією за допомогою епоксидної композиції, або виготовленням її суцільнолитою з теплотривкого матеріалу. 

Електрокип’ятильники обладнуються термовимикачами без самоповертання та пристроєм для підвішування. Як термовимикач допускається застосовувати вбудовану плавку вставку.

На рис. 9.43 приведено зовнішній вигляд заглибних побутових електрокип’ятильників марок ЭП-1,2/220 та ЭП-0,5/220. 

Рис. 9.43 – Заглибні побутові електрокип’ятильники ЭП-1,2/220 (ліворуч) та ЭП-0,5/220 

Умовне позначення електрокип’ятильника пояснює його технічні характеристики: ЭП – електрокип’ятильник заглибний побутовий; особли-вість конструкції (М – малого габариту, О – основного габариту, Т – з термовимикачем); номінальна електрична потужність у [кВт] (вітчизняні електрокип’ятильники випускаються стандартної електричної потужності 0,3, 0,5, 0,7, 1,0, 1,2, 2,0, 5,0 кВт); номінальна напруга у [В]. Також може бути вказане фірмове найменування електрокип’ятильника. 

Наприклад, умовне позначення ЭП – 1,2/220 розшифровується наступним чином: ЭП – електрокип’ятильник заглибний, 1,2 – номінальна електрична потужність 1,2 кВт, 220 – номінальна напруга 220 В.

Електрокип’ятильник електричною потужністю 0,3 кВт повинен забезпечити нагрів 0,25 л води до стану кипіння за час, не більший 6,5 хв; 0,5 кВт – 0,5 л води за 7,8 хв; 0,7 кВт – 1,5 л води за 16,5 хв; 1,0 кВт – 3,0 л води за 23,5 хв; 1,2 кВт – 4,0 л води за 25,8 хв; 2,0 кВт – 7,0 л води за 26,7 хв; 5,0 кВт – 10,0 л води за 15,6 хв.

Таким чином, заглибний побутовий електрокип’ятильник ЭП-1,2/220 має номінальну електричну потужність 1,2 кВт та забезпечує нагрів 4 літрів води до кипіння за час, не більший 25,8 хвилини. Заглибний побутовий електрокип’ятильник ЭП-0,5/220 має номінальну електричну потужність 0,5 кВт  та забезпечує нагрів 0,5 літра води до кипіння за час, не більший 7,8 хвилини.