ТЕМА:  МОТИВИ      ЛІРИКИ  ЛЕСІ   УКРАЇНКИ

ОСОБЛИВОСТІ   ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ

ВІРШ  «І ВСЕ – ТАКИ ДО ТЕБЕ ДУМКА   ЛИНЕ» , «ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ  ГОДИНИ ПРАЦІ», «CONTRA   SPEM  SPERO»

Весняна сила в душі моїй грає,

Її не зломили зимові морози міцні,

Її до землі не пробили тумани важкі,

Її не розбила і ся перелітная буря весняна.

Я вийду сама проти бурі

І стану, – поміряєм силу!

                              Леся Українка

                             

Ми вже знайомі з життєвим шляхом Лесі Українки – який є гідним наслідуванням, її освіченістю, інтелектом ,обдаруванням,  вдачею, характером, захопленням, світоглядом,геніальністю. Знаємо яку високу оцінку творчості поетеси дали її сучасники.

проаналізуйте слова М.Тихонова, який сказав: «Леся Українка – інтернаціоналістка в самій суті свого світогляду, і вона на заклик  серця зближує рідні поля України із  закуреними будинками італійських робітників. Леся Українка була в своїй творчості справді весняною бурею, що гриміла над світом».

А Олесь Гончар сказав так: «Сорокарічною пішла вона з життя, пішла не зломлена духом, і образ її таким і житиме для нас, - сповнений гідності, людяності  і великим творчим горінням».

Творчість  поетеси давно вже вийшла з українських берегів. Її лірика, поеми, п’єси  перекладені  на десятки  мов народів.

Леся Українка була борцем, бійцем , воїном, що  начертала на своєму щиті «Без надії сподіваюсь». А Віталій Коротич  назвав Лесю Українку «переможницею ночі», яка жила, чекаючи просвітньої години – для люду свого. А.М.Бажан вважа, що Леся Українка…

Ця хвора, змучена туберкульозом жінка, дала українській літературі справжні шедеври поетичної драми і філософської лірики.

• 
  
• 
  
•                              МОТИВИ  ЛІРИКИ  ЛЕСІ  УКРАЇНКИ

ОСОБЛИВОСТІ                         ТЕМИ І МОТИВИ                       АЛЕГОРИЧНІ

ПОЕТИЧНОГО СТИЛЮ             ВІРШІВ  Л.УКРАЇНКИ            ОБРАЗИ  ПОЕЗІЙ

                                                                                                 ТА ЇХ роль

Якщо в окремих ранніх  творах Л.Українки відчутні сильні впливи народної пісні, творів Шевченка, то 80-90-х роках в поетеси виробляється оригінальний стиль: визначається своя тематика,творам поетеси притаманна особлива, виняткова суспільна чутливість; образи її творів стають типовими. Основний принцип змалювання життя – реалістичний,  хоч тут наявний і революційний романтизм: Л.Українка створила образ поета – борця, наділивши його сильними пристрастями, висловила мрії про кращий суспільний лад. Її поезії часто носять романтичний характер. Розглянемо тему і мотиви вірша на прикладі поезії «CONTRA  SPEM  SPERO».

Contra spem spero!

Без надії сподіваюсь! (Лат.)

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Прослухати вірш можна за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=pnp9kWunmCQ

Ця поезія була написана в 1890р. Темою буде: місце і роль особистості в суспільному житті .А головна думка вірша – це утвердження незламного духу людини. Поетеса жене геть жалі,які  ввірвалися в молоде життя:

Геть те, думи, ви хмари осінні,

То ж  тепера  весна  золотая!

Наступні сім строф утверджують волю до боротьби. У кожній  новій строфі  поетеса вдається до нового підтвердження, непохитності «Хочу крізь сльози сміятись», «на вбогім  сумнім перелозі  будуть  сіять  барвисті квітки», « я на гору круту  крем’яную  буду  камінь важкий підіймать», « я не дам свому  серденьку спати». Остання строфа особливо увиразнює ідею:

«Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні»

Так, рішучий виклик силам темряви, утвердження  життя, воля до боротьби  й  перемоги, проголошені у вірші Л.Українки « Без надії сподіваюсь» з новою  силою  зазвучали  у  музиці Я. Степового.

Варто було сказати , що в поезії є алегоричні образи: це гора  льодяная крутая , вбогий  сумний переліг, камінь важкий, довга, темна нічка – це алегоричні  образи  зла, смутку, темряви. І образи світла, добра, сили , віри,надії, твердості: «весна золота», «барвисті  квіти», «весела весна», «зірка провідна»… І ще вся поезія побудована на  антитезах, а  художні  протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови. Емоційне звучання вірша посилює метафори -стичну  образність.

«І все – таки до тебе думка лине»

Поезія «І все – таки до тебе думка лине» є справжньою перлиною  між  творами Л. Українки.  Хто бажає дати  ідейну оцінку цього вірша.

І все-таки до тебе думка лине,
Мій занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,
У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сі очі бачили скрізь лихо і насилля,
А тяжчого від твого не видали,
Вони б над ним ридали,
Та сором сліз, що ллються від безсилля.

О, сліз таких вже вилито чимало, —
Країна ціла може в них втопитись;
Доволі вже їм литись, —
Що сльози там, де навіть крові мало!

Прослухати вірш можна за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=BCdOFKUi3YE

У цій поезії Л.Українки  відчутний вплив патріотичних мотивів Шевченка. Бачимо біль поетеси  за рідну Україну. Леся безпосередньо звертається до рідного «занапащеного, нещасного краю» з словом туги і жалю, вона бачить лихо і кривду  в різних куточках землі. На її погляд  страшного гніту, який терпить український народ,ніде не було. « А скільки сліз пролито від безсилля», «Що сльози там ,де навіть крові  мало!» .А сама поетеса – це патріотка – громадянка, якій боляче, що мільйони покірно носять кайдани. А тому тема поезії – це любов поетеси до рідного краю, туга за долю мільйонів людей, які мовчки зносять наругу.

«Як я люблю оці години праці»

Як я люблю оці години праці,
Коли усе навколо затиха
Під владою чаруючої ночі,
А тільки я одна, неподоланна,
Врочистую одправу починаю
Перед моїм незримим олтарем.
Летять хвилини — я не прислухаюсь.
Ось північ вдарила — найкращий праці час, —
Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша
І швидше у руках забігало перо.
Години йдуть — куди вони спішаться?
Мені осіння ніч короткою здається,
Безсоння довге не страшне мені,
Воно мені не грозить, як бувало,
Непевною і чорною рукою,
А вабить лагідно, як мрія молода.
І любо так, і серце щастям б'ється,
Думки цвітуть, мов золоті квітки.
І хтось немов схиляється до мене,
І промовляє чарівні слова,
І полум'ям займається від слів тих,
І блискавицею освічує думки.
Передсвітом чорніє ніч надворі,
І час гасити світло, щоб його
Не засоромив день своїм сіянням.
Погасне світло; та палають очі,
Аж поки досвітки в вікно тихенько
Заглянуть сивими очима і всі речі
Почнуть із темряви помалу виступати,
Тоді мене перемагає сон.
А ранком бачу я в своїм свічаді
Бліде обличчя і блискучі очі,
А в думці, мов тривога, промайнуть
В дитячих літах чутії легенди
Про перелесника. Розказує, бувало,
Стара бабуся нам, маленьким дітям:
"Була собі колись дівчина необачна..."
Про необачну дівчину, що дорго
За кужелем сиділа проти свята,
І не молилася, й на дзвони не вважала,
І спати не лягала, от за те
До неї уночі з'являвся перелесник;
Не дьяволом з'являвся, не марою,
Спадав летючою зорею в хату,
А в хаті гарним парубком ставав,
Облесливим — речами і очами.
Він їй приносив дорогі дарунки,
Стрічки коштовні й золоті квітки.
Він дівчину квітчав, і молодою
Своєю називав, і коси розплітав їй,
Речами любими затроював їй серце
І поцілунками виймав із неї душу.
На ранок, як співали треті півні,
Зникав той перелесник, а дівчина,
Уквітчана, убрана,засипала
Камінним сном. А потім цілий день
Бліда ходила, мов яка сновида,
І тільки ждала, щоб настала ніч,
Щоб з перелесником стояти на розмові,
А тим розмовам був лихий кінець...
"А хто ж був перелесник той, бабусю?" —
Питала я в старої, та вона
Хрестилась тільки завжди і казала:
"Та не при хаті і не при малих дітях,
Не при святому хлібові казати.
Не згадуй проти ночі, бо присниться!"
Так, я тебе послухала, бабусю,
Не згадую ніколи проти ночі
Про перелесника, моє свічадо тільки
Нагадує мені про нього вдень.

Прослухати вірш можна за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=tcUciiQP3hQ

У цьому вірші Л.Українки оспівує роль поета в суспільстві, його любов до праці творчої, невтомної.

Для письменниці це була пора напружених ідейних шукань, пора інтенсивної творчості, розквіту її поетичного таланту. Зверніть увагу на план уроку ще раз . Мотиви лірики Лесі Українки.

Запитання для самоконтролю

1. Які ліричні твори Лесі Українки ми  розглянули на уроці?

2. Яка тематика звучить у вивчених віршах Лесі Українки на уроці?

а/ яка тема  «Без надії сподіваюсь»;

б/ які особливості поетичного стилю Л.Українки в поезіях «Без надії сподіваюсь», «І все – таки до тебе думка лине», «Як я люблю оці години праці»?

3.Алегоричні образи цих поезій. Їх роль.

4. Який вплив Т.Шевченка відчутно в цих творах?

Домащнє завдання

Вивчити на пам’ять вірш Л. Українки «Contra spem spero!».

Дослідити основні мотиви лірики поетеси, записати їх у зошиті.