Тема уроку: Іменник. Граматичний рід

Іменник — самостійна частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?

Іменники розрізняються за родами, змінюються за числами й відмінками.

Іменники поділяють на:

• конкретні й абстрактні: мати — любов, книжка — знання; 
• назви істот і неістот: школяр — словник, учитель — клас;
• власні й загальні назви: Дніпро — річка, Марія — однокласниця;
• збірні: козацтво, птаство, листя.

Іменникові властивий граматичний рід: чоловічий, жіночий, середній. У назвах людей і тварин за допомогою роду розрізняють чоловічу й жіночу стать: чоловік — жінка, батько — мати, брат — сестра, півень —курка.

Деякі іменники на означення статі мають словотворчі пари: українець — українка, козак — козачка, учень — учениця, орел — орлиця, вовк — вовчиця.

Назви молодих істот і малят позначають іменники середнього роду: дитя, орля, вовченя, кошеня, ягня.

У назвах деяких тварин розрізнення статі немає: білка, жайворонок, сом, щука, комар.

Деякі іменники мають паралельні родові форми: зал — зала, птах — птаха, плацкарт — плацкарта та ін. 

У множині відмінкові форми іменників приналежності до певного роду не виражають. Рід іменників, ужитих у множині, визначають за початковою формою: кущі — кущ (чоловічий рід).

Іменники, що вживаються тільки в множині, за родами не розрізняють: двері, ворота, окуляри.

Ознайомтесь із відео матеріалами за посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=fevoybkSW88&feature=share

https://www.youtube.com/watch?v=YVP8mfe7Fm0&feature=share

Завдання

341. Прочитайте. Запишіть іменники в такій послідовності: чоловічого роду, жіночого, середнього.

У небесній високості ширяли сокіл і соколиця. Сокола вважали в народі недоторка5нним, оспівували в думах і піснях. Він був священним знаком вільної козацької душі.

Обо5зний вихопив із сагайдака стрілу, рвонув тятиву5. Проспівала стріла, і один птах почав падати. Другий сокіл каменем падав за підбитою подругою, проводжав її в останньому смертному льоті.

Обозний видер у джури з рук рушницю й вистрілив у сокола. Але не влучив: хтось сильно двигонув обозного під лікоть.

Це був невеличкий чоловічок у небагатому, але чепурному жупані. На вухо був намотаний довжелезний оселедець. Усе було звичайнісіньке, як у всіх січовиків.

Незвичайними були тільки очі, що горіли гнівом і болем.

— Козак Мамай! — загомоніли навколо. І чулися в шелестінні людських голосів і радість, і любов, і подив (За О. Ільченком).