Тема уроку. Кличний відмінок

Кличний відмінок в українській мові особливий. Чим саме? По-перше, він найбільше з-поміж усіх відмінків зазнав політичних утисків. Як саме? Звернімося до фактів: з чотирьох видань українського правопису, які датуються XX ст. (1933, 1946, 1960, 1990), вперше лише в Правописі 1990 року нарешті визнано, що наш рідний кличний відмінок є таки справжнім повноцінним ВІДМІНКОМ, а не якоюсь там незрозумілою формою – недолугою, однобокою .

Справді, дорогий друже, шановний пане, поважна пані, пане добродію чи пані добродійко, невже нам не до вподоби, коли до нас так чемно й мило звертаються?

Другою причиною винятковості кличного відмінка є його відсутність в російській мові. І це було каменем спотикання як в радянські часи для укладачів Правописів, так і сьогодні для значної частини російськомовних українців.

Та щоб не спотикатися щоразу, краще навчитися правильно й красиво звертатися до наших рідних і друзів, керівництва й підлеглих, знайомих і незнайомих.

Розпочнемо наше знайомство з кличним відмінком з того, як же він утворюється.

Творення кличного відмінка іменників I відміни

Закінчення -О (для твердої групи):

1. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -а набувають у Кличному відмінку закінчення -о:
№ Чоловічий рід Жіночий рід Спільний рід
1. Микола – Миколо,

Сава – Саво,

Хома – Хомо
Василина – Василино,

Оксана – Оксано,

Тетяна – Тетяно,

голова ради – голово ради,

подруга – подруго
староста групи – старосто групи

Наприклад:

Вельмишановний голово спеціалізованої вченої ради! Дозвольте розпочати свою доповідь.

Миколо, Саво, Василино, беріть хутчіш санчата й мерщій біжіть кататися на снігову гірку!

Шановний старосто групи! Ваш щоденний обов’язок – відповідати за журнал відвідування занять.

Закінчення -Е (для м’якої та мішаної груп):

2. Іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на -я після приголосного (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

№ Чоловічий рід Жіночий рід Спільний рід
1. Ілля – Ілле Катря – Катре,

Настя – Насте,

земля – земле,

працівниця – працівнице
суддя – судде

Наприклад:

Ілле, допоможи, будь ласка, розв’язати цю задачу з фізики.

Рідна земле! Скільки історичних перипетій випало на твою долю…

Вельмишановний судде! Дозвольте поставити запитання підсудному.

3. Іменники жіночого та спільного роду з шиплячим приголосним основи перед закінченням -а (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Жіночий рід Спільний рід
1. Душа – душе,

круча – круче
Листоноша – листоноше,

книгоноша – книгоноше

Виняток: теща – тещо.

Наприклад:

Душе, до осягнення твоїх глибин зверталися і поети, і письменники, і фізики, і психологи.

Листоноше, в нелегкі часи Другої світової війни тебе чекали з нетерпінням і острахом водночас.

Закінчення -Є (для м’якої групи):

4. Іменники жіночого роду на -я після голосного, м’якого знака та апострофа (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -є:
№ Власні назви жіночого роду Загальні назви жіночого роду
1. Ксенія – Ксеніє,

Марія – Маріє,

Соломія – Соломіє,

Севілья – Севільє
комісія – комісіє,

мрія – мріє,

президія – президіє,

сім’я – сім’є

Наприклад:

Соломіє, тобі випала честь виступати від імені нашої школи на обласних змаганнях з туризму.

Шановна комісіє! Повідомляємо, що виявлені під час останньої перевірки недоліки усунено. Письмовий звіт додаємо до цього листа.

Мріє моя! Як високо ти піднялася над нашим буденним життям!

Закінчення -Ю (для м’якої групи):

5. Деякі зменшено-пестливі форми власних та загальних назв жіночого роду та власних назв чоловічого роду на -я (м’яка група іменників) набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Пестливі форми власних назвжіночого роду Пестливі форми загальних назв жіночого роду Пестливі форми власних назв чоловічого роду
1. Галя – Галю,Ліля – Лілю,Лідуся – Лідусю матуся – матусю,киця – кицю,кицюня – кицюню Ваня – Ваню,Костя – Костю,Федя – Федю

Наприклад:

Галю, допоможи своїй молодшій сестричці зашнурувати черевички.

Матусю, я зажди пам’ятатиму смак рисової каші кремового кольору, приготовленої тобою в справжній українській печі.

Кицю, будь чемною, не дряпай шпалер на стіні.

Творення кличного відмінка іменників II відміни

Закінчення -У (для твердої групи):

1. Власні та загальні іменники чоловічого роду твердої групи із суфіксами -ик, –енк, -к(о) та деякі односкладові іменники цієї ж групи набувають у Кличному відмінку закінчення -у:
№ Власні назви Загальні назви Односкладові іменники
1. Василенко – Василенку,

Лазько – Лазьку,

Петренко – Петренку

Святополк – Святополку
Будівельник – будівельнику,

мандрівник – мандрівнику,

робітник – робітнику
Дід – діду,

син – сину,

млин – млину,

тин – тину

Наприклад:

Петренку, твоя контрольна робота написана на чотирнадцять балів з двадцяти.

Мандрівнику, скажи, будь ласка, чи правда, що твоє життя сповнене пригод і несподіванок?

Сину, запам’ятай батькову науку: де б ти не був і що б не робив, та вдома тобі завжди раді.

2. Зменшені форми іменників чоловічого роду – власні й загальні назви – із суфіксами -ик, -ок, -к набувають у Кличному відмінку закінчення -у:
№ Власні назви Загальні назви
1. Василько – Васильку,

Іванко – Іванку,

Петрик – Петрику
Баранчик – баранчику,

синок – синку,

соловейко – соловейку,

хлопчик – хлопчику

Наприклад:

Васильку, ти сьогодні став першокласником – будь старанним і наполегливим учнем.

Баранчику сіренький, уступи мені дорогу, а то обидва опинимося в річці, – звернувся до свого побратима баранчик біленький.

Соловейку, навчи мене твоєї пісні, а то мене геть не хочуть чути, – попросила ворона соловейка.

3. Іменники чоловічого роду – загальні назви – з шиплячим кінцевим приголосним основи (крім ж) набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

Викладач – викладачу,

погонич – погоничу,

слухач – слухачу,

товариш – товаришу.

Наприклад:

Шановний викладачу! Ваше основне завдання – навчити свого предмета так, щоб студенти пам’ятали його протягом всього життя.

Дорогий товаришу! Щиро дякую за твою міцну руку в часи незгод, саме завдяки твоїй підтримці я зміг вистояти й не зламатися.

4. Запозичені іменники чоловічого роду (власні назви) з основою на -г, -ґ, -к, -х набувають у Кличному відмінку закінчення -у:

Аристарх – Аристарху,

Генріх – Генріху,

Жак – Жаку,

Людвіґ – Людвіґу.

Наприклад:

Генріху Гейне! Твоя “Книга пісень” відома у всьому світі.

Людвіґу ван Бетховену! Твій подвиг неоціненний: значна частина твоїх творів, зокрема й славнозвісна Дев’ята симфонія, вийшли з-під твого пера, коли глухота вже повністю опанувала тебе.

Закінчення -Ю (для м’якої групи):

5. Іменники чоловічого роду (власні назви) з м’яким кінцевим приголосним основи, що на письмі позначається м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

Гриць – Грицю,

Василь – Василю,

Івась – Івасю

Наприклад:

Хто з українців не знає жартівливої пісні “Грицю, Грицю, до роботи”?

А от пісню “Чого, Івасю, змарнів-змарнів” знає порівняно небагато українців.

6. Іменники чоловічого роду (власні й загальні назви) на -й набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Власні назви чол. р. на -й Загальні назви чол. р. на -й
1. Анатолій – Анатолію,

Валерій – Валерію,

Матвій – Матвію
Водій – водію,

добродій – добродію,

край – краю

Наприклад:

Пане Анатолію, ваше прохання виконано: група туристів у повному складі чекає вас біля виходу.

Добродію, будь так ласкаві, підкажіть, як пройти до історичного музею?

Краю мій багатостраждальний! Жодне століття не дає тобі спокою: і наша інформаційна епоха не є винятком.

7. Іменники чоловічого роду (власні та загальні назви) м’якої групи на -р набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Власні назви чол. р. м’якої гр. на -р Загальні назви чол. р. м’якої гр. на -р
1. Ігор – Ігорю,

Лазар – Лазарю,

Цезар – Цезарю
Друкар – друкарю,

лікар – лікарю,

писар – писарю

Наприклад:

Ігорю Святославовичу! Твій славетний похід на половців відомий нам з нетлінної літературної пам’ятки “Слово о полку Ігоревім”.

Лазарю, вийди сюди! – наказав Ісус своєму померлому другові і той… вийшов (З Євангелія від Івана 11:43).

8. Іменники чоловічого роду (загальні назви) із суфіксами -аль, -ань,-ень, -тель, -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:
№ Заг.н. чол.р. на -аль, -ань Заг.н. чол.р. на ,-ень, -тель, Заг.н. чол.р. на -ець
1. Скрипаль – скрипалю,

бородань – бороданю,

вухань – вуханю
Учень – учню,

дурень – дурню,

вихователь – вихователю,

спаситель – спасителю
Знавець – знавцю,

ревнивець – ревнивцю

Наприклад:

Віртуозний скрипалю, чи твій інструмент виготовлений не руками самого Страдіварі?

Дурню, недаремно кажуть, що в тебе лоб широкий, а в голові тісно.

Вихователю, тобі батьки доручили найдорожчий свій скарб – дітей.

9. Зменшено-пестливі форми назв чоловічого роду з м’яким приголосним основи, що позначається на письмі м’яким знаком, набувають у Кличному відмінку закінчення -ю:

дідусь – дідусю,

татусь – татусю

Наприклад:

Дідусю, розкажіть мені казочку про солом’яного бичка чи про кривеньку качечку.

Татусю, а ти не забув про свою обіцянку поїхати в суботу на дитячу залізницю?

Закінчення -Е (для твердої, м’якої та мішаної груп):

10. Безсуфіксні іменники чоловічого роду – власні та загальні назви – з твердим кінцевим приголосним основи набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Власні назви чол.р. Власні назви чол. р. з чергуванням Загальні назви чол. р. Загальні назви чол.р. з чергуванням
1. Володимир – Володимире,

Максим – Максиме,

Степан – Степане,

Олег – Олеже (чергування г//ж),

Яків – Якове (чергування і//о),

лейтенант – лейтенанте,

голуб – голубе,

Друг – друже (чергування г//ж),

козак – козаче (чергування к//ч),

юнак – юначе (чергування к//ч)

Наприклад:

Виставка під назвою “Які ж гарні шатри твої, Якове…” репрезентує зразки настінного малярства вцілілих синагог Буковини.

В українських народних піснях часто натрапляємо на звертання “Голубе мій сизокрилий!”

Юначе, варто ще трохи попрацювати над своєю курсовою роботою.

11. Власні назви чоловічого роду з твердим кінцевим приголосним основи та закінченням -о набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

Дмитро – Дмитре,

Петро – Петре,

Карпо – Карпе,

Але: дядько – дядьку, тато – тату.

Наприклад:

Пане Петре, ваша ідея щодо проведення в Україні конкурсу на кращого знавця української мови жива й сьогодні.

Карпе, вистачить вже сваритися зі своїм рідним братом Лавріном.

12. Загальні назви чоловічого роду твердої групи з суфіксами -іст-, -їст-, -ист-, -ор-, -тор-, -атор-, -ер-, -ир- набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Загальні назви чол. р. з суф.

-іст-, -їст-, -ист-
Загальні назви чол. р. з суф.

-ор-, -тор-, -атор-
Загальні назви чол. р. з суф.

-ер-, -ир-
1. Журналіст – журналісте,

дзюдоїст – дзюдоїсте,

радист – радисте
Професор – професоре,

доктор – докторе,

реформатор – реформаторе
Контролер – контролере,

пасажир – пасажире

Наприклад:

Журналісте, пам’ятай, що на кінчику твого пера знаходиться і наш добробут, і твоя репутація.

Пасажире, твій громадянський обов’язок – вчасно оплатити свій проїзд.

13. Іменники-загальні назви чоловічого роду м’якої групи з суфіксом -ець набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Іменники-загальні назви чоловічого роду на -ець Винятки із закінченням -ю
1. Жнець – женче,

кравець – кравче,

молодець – молодче,

отець – отче,

старець – старче (стара людина),

хлопець – хлопче,

швець – шевче
Боєць – бійцю,

доброволець – добровольцю,

знавець – знавцю,

старець – старцю (жебрак)

Наприклад:

Кожен християнин знає поданий Ісусом Христом зразок молитви, відомий як “Отче наш”.

Хлопче, а чи не час уже закінчувати тест з української мови?

Дорогий бійцю! У тебе дуже відповідальне й непросте завдання.

14. Іменники чоловічого роду мішаної групи, зокрема власні назви з основою на шиплячий та загальні назви з кінцевим приголосним основи -р, -ж, набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Власні назви чол. р. з шиплячим приголосним основи Загальні назви з кінцевим приголосним основи

-р, -ж
1. Довбуш – Довбуше,

Черемош – Черемоше,

Джордж – Джордже
Газетяр – газетяре,

пісняр – пісняре,

столяр – столяре,

школяр – школяре,

сторож – стороже

Наприклад:

Довбуше, пісня “Ой попід гай зелененький” присвячена тобі й твоїм хлопцям.

Школяре, твоя завтрашня контрольна робота вплине на семестрову оцінку.

Газетяре, ми чекаємо від тебе чесних матеріалів на злобу дня.

15. Іменники чоловічого роду – географічні назви – із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) набувають у Кличному відмінку закінчення -е:
№ Географічні назви з суф. ів (-їв), -ов, -ев (-єв) Географічні назви з суф. -ин, -ін (-їн)
1. Харків – Харкове,

Київ – Києве,

Тамбов – Тамбове,

Лоєв – Лоєве
Пирятин – Пирятине,

Яготин – Яготине,

Люблін – Любліне

Наприклад:

Києве мій! Ти назавжди залишився у моїх дівочих спогадах.

Яготине, тебе знає вся Україна завдяки смачному молоку й маслу.

Творення кличного відмінка іменників III відміни

1. Іменники жіночого роду з нульовим закінченням набувають у Кличному відмінку закінчення -е:

Любов – Любове,

радість – радосте,

гідність – гідносте.

Наприклад:

Любове, твоє ім’я свідчить про тебе – люблячу, турботливу.

Олю, радосте моя, я так мрію пошвидше тебе обійняти й розцілувати!

Ось і закінчився наш розгляд Кличного відмінка, зокрема яких закінчень у Кличному відмінку набувають іменники – власні та загальні назви – в українській мові.

Ознайомтесь із відеоматеріалами за посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=a6bEG65MfRk

домашнє завдання

Запишіть у кличному відмінку.

Добродій Іванишин, брат Михайло, добродійка Тетяна, друг Олег, товариш Віталій, сторож Василенко, пан Ковалишин, Наталія Дмитрівна, Петро Васильович, Катерина Петрівна, пані Надія, пан Іванців, колега Михайло, Ілля Сорока, добродій Чиж, пан Стебленко, Іван Хомич, друг Клименко, добродійка Сорока, студент Петренко, друг Гриць, пані Ковальова, товариш Ткачук, лікар Ігнатенко, добродій Бобров, колега Лисюк, сестра Оленка, Ганна Михайлівна, Соломія Дмитрівна, Ілля Тимофійович.

Увага!

Виконане завдання надсилається вчителю  у зручному для вас форматі на електрону пошту [email protected]