Тема уроку: 

Іменники спільного і подвійного роду. Складні ви5падки узгодження роду іменників з іншими частинами мови

Іменники спільного роду можуть означати осіб і чоловічої, і жіночої статі: листоноша, сирота, трудяга, староста, бідолаха. Такі іменники мають закінчення -а, -я та називають осіб за характерними діями або рисами поведінки: ябеда, базіка, плакса, писака, посіпака, недоторка.

Рід таких іменників визначають за змістом речення або граматичною формою інших частин мови: Мудрий, як той недотепа, що від дощу в річку ховався. Забарилась недотепа — от тобі й халепа (Нар. творч.).

Іменники подвійного роду вживаються у формах різних родів:

чоловічого і середнього: вовчище, лобище; 

жіночого і середнього: бабище, ручище, ножище.

Рід таких іменників визначають за змістом речення або за граматичною формою інших частин мови: Лютий вітрище рве гілля дерев.

Не плутай іменники!

Ознайомтесь із відеоматеріалами за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=_5HClNgZFgk

виконайте завдання

351. Прочитайте. впишіть іменники спільного та подвійного роду.

1. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, і орди завойовників-заброд! (В. Симоненко) 2. Могутній у тебе батя... Роботяга. Чеснюга. Без порожнин у душі... Моноліт (О. Гончар). 3. До оселі заходить невідомий чолов’яга, високий, кривоносий, подає не руку — ручище (М. Стельмах). 4. Симпатяга він, цей військком, хоч і коноплястий (О. Гончар). 5. Хто б міг подумати, що цей баляндрасник і задавака якимсь дивом стільки наткав у собі людяності! (М. Стельмах) 6. Одне ледащо сонцю докоряло: «Ну, хоч би раз ти до обід поспало…» (В. Симоненко)

• Яку емоційну оцінку передають ужиті в кожному з речень іменники спільного роду?