ТЕМА: Народні символи. Легенда про вербу.

Крім державних символів Україна має ще й народні поетичні символи.

Музична заставка « Хата, моя біла хата»

  • https://www.youtube.com/watch?v=e1-d7fI5qRY

  • Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, калина біля вікна, барвінок, верба, чорнобривці – все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами. Вона завжди буде символом добра і надії.

Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.

  • Ще народними  символами України є вишиті рушник та вишиванка.

Вишиванка – символ здоров’я, краси, щасливої долі, чесності, любові.                        

Рушник  причаївся

На бильці мого ліжка –

Вишиваний із країв

 Пташками та вишнями,

 Увесь білий, а впоперек –

 Червона стрічка.

 Вишивала бабуся його молодою

Тягнула голкою радість і біль,

І вплітався рушник цей в щербату долю,

 А на ньому і хліб і сіль.

 
Сл. та муз. Н. Май «Мамина сорочка»

 

  • Хліб і сіль на рушникові – гостинності ознака. Чудовий український рушник! На щастя він ще з побуту не зник.

Вишитий рушник – неодмінний атрибут  багатьох обрядів:   З рушником виходили в поле,  справляли обжинки; проводжали в далеку дорогу; дівчата подавали рушники на знак згоди при сватанні; молоді ставали на  рушник під час шлюбного обряду.

Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: « Тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». « Хата без рушників, як родина без дітей».

І справді в давнину не було жодної оселі де б не красувався український рушник. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося, щоб цей символ завше прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості.

« хай стелиться вам доля рушниками!» - казали, бажаючи людині щастя.

  • Ще народним символом українців є вінок – символ життя, долі, життєвої сили, символ дівоцтва.

Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва, довершеності. Вінок є частиною українського національного костюма. В давнину їх носили тільки дівчата. Плели з живих квітів. Вважалось, що в них є чаклунська сила, здатна захистити від будь-якого лиха. Тому український віночок не просто прикраса, а й оберіг.
          Традиційно український віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожен колір мав свою символіку: коричневий — це символ землі, жовтий — символ сонця, синій — символ неба і води, зелений — символ мудрості, рожевий — символ врожаю, малиновий — символ здоров'я, фіолетовий — символ мудрості.

  • Майже в усіх народів є улюблені рослини – символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а в нас – верба, тополя, калина.

       Правду каже українське прислів’я « Без верби і калини – нема України». З давніх - давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.

 

Легенда про калину.

Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали їх ловити, щоб продати в Царгороді.  Дівчата, щоб не потрапити в неволю почали тікати на болото і там  потопились.

      На тому місці, де загинули українські дівчата – зірки, виросло дуже багато кущів калини. І з того часу дівочу вроду порівнюють з калиною. Про цей чудовий кущ складено безліч пісень, віршів і приказок.

  • Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти. Калина –це пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих хто не повернувся до рідного дому. За традицією, на могилах загиблих садили калину.

  Музична заставка « Зеленеє жито, зелене…»

 Пшениця - символ краси життя, щасливого добробуту, тілесного і духовного багатства. Якщо житня хлібина дає здоров'я і силу, то пшеничний коровай додає до них щастя і красу.
Якщо жито — трудова проза життя, то пшениця - його святкова поезія. Здавна під пшеницею розуміється образ дівчини, навіть нареченої, а під житом - образ натрудженої і втомленої життєвими турботами жінки, навіть вдови. Тому весільний коровай-з пшеничного борошна, притім, найвищої якості, щоб і життя молодих було якості не нижчої...

 

Музична заставка « Барвінок»

  • https://www.youtube.com/watch?v=tihX0TiOjZw

  • Барвінок – теж рослина обрядова. Це символ пам'яті і вірності, здоров'я. Краси і вічності, безсмертя, довгих літ. Любові знак – барвінку синій цвіт.

                          Барвінку мій хрещатий

                          Зелений, дрібний.

                          Ой, я ж тебе викохала,

                           Хороший, рясний.

Барвінок  назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки.

 Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати.

 Він зеленіє навіть під снігом.

Барвінок є символом кохання.

  • Ранньої весни, коли ще у лісі лежить сніг, розпускаються квіти верби. Це одна з перших рослин, що за біблійними легендами, після всесвітнього потопу виросла на берегах річок та водойм.

Українці вірили, що дерево, яке одним з перших викидає бруньки, тобто прокидається до життя, передає людині силу та здоров'я, оберігає її та захищає. В останню неділю перед Великоднем люди освячують у церкві вербові гілки, б'ють ними один одного, промовляючи:

Не я б'ю – верба б'є,

Не будь сонливий,

До роботи лінивий,

Будь здоров, як вода,

Рости, як верба.

Не я б'ю – верба б'є.

За тиждень Великдень.

Недалечко – червоне яєчко!

Спаси і збережи, Матір Божа,

Під своїм покровом.

 Верба – одвічний символ України, символізує вірність, рідний край,

 любов безмежну, ніби небокрай.

 Верба своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води.

У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.


Сл. та муз. Н. Май « Любіть Україну»