Опубліковано: 2020-05-08
« 1939 -1945 Пам’ятаємо. Перемагаємо. »
Добрий день, любі діти!
І знову на білому світі найпрекрасніша пора року – весна. Вона дарує нам щедре сонячне тепло, пташиний щебіт, аромат квітучих садів і пахучого різнотрав’я. Весна - це пора щорічного відродження природи, розквіт надій і прекрасних почуттів.
Та для старших поколінь кожен травень відгукується болем у серцях, адже у світлий День Перемоги, вони щемно згадують роки Другої світової війни, свою обпалену юність, важкі втрати рідних і близьких. І хоча історія відлічує вже 75 річницю, пам’ять про 9 травня 1945 р. не згасає.
Як Ви вже здогадались, ми будемо сьогодні говорити з Вами про День пам’яті та примирення.
8 та 9 травня ми відзначаємо День пам’яті та примирення. Завдяки Указу Президента виданий у 2015 році Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни. У Великій Британії та країнах Співдружності відзначається «День Перемоги в Європі»; у Вірменії – «День Миру»; у Норвегії – «День визволення»; у Словаччині – «День перемоги над нацизмом»; у США – «День Пам’яті»; у Франції – «День Перемоги»; у Чехії – «Національний День».
Символ – червоний мак
Перегляд відео ролику «Пам’ятаємо»
Квітка маку в українській традиції
В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби:
«Ой, з могили видно всі долини, –
сизокрилий орел пролітає:
стоїть військо славне Запорізьке –
як мак процвітає...».
У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака:
«…Обступили Морозенка турецькії війська.
По тім боці запорожці покопали шанці;
Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці.
Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, –
Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…».
Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.
З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:
«Гей, Січ іде, красен мак цвіте!
Кому прикре наше діло,
Нам воно святе».
Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…».
Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.
Мак як символ пам'яті у світі
Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКреята працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами:
«На полях Фландрії розквітли маки.
Між хрестами ряд за рядом».
Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте - Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами:
«Червоні маки на Монте - Кассіно.
Замість роси пили польську кров».
Мак як символ пам'яті в Україні
Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».
Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.
День пам’яті жертв фашизму – це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в Другій світовій війні: мільйонів солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше – мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб та від голоду.
Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 рр. Не зникає в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставиться до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших. Наша пам’ять про ті часи – це лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.
Війна. За цим коротким і страшним словом – згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, сльози матерів і дітей. На нашу землю війна прийшла раннім світанком 22 червня 1941 року.
Все починалося з грому небесного,
Такого жорстокого, такого нечесного.
І з ненависного, злісного грому,
Який на світанку вигнав із дому…
І мама мовчазно-бліда, мов стіна…
І тато поволеньки каже: „Війна“.
І як тільки ворог ступив на українську землю, мільйони піднялись, щоб дати йому відсіч. І кожен вірив у світлу перемогу.
До свободи! До свободи!
Уставайте смілі, горді,
Із мечами у руках
Ворогам усім на страх!
Уставай, народе мій,
На побідний правий бій!
Такі слова полум’яними віршами входили в серця усіх українців. А попереду ще було 1418 важких днів і ночей. Дорогою ціною дісталась мужнім воїнам перемога. Чимало їх полягло на фронтових шляхах. І пам'ять про них, та їхній подвиг ніколи не згасне.
Сонце палило нестерпно,
Гнулось у саду гілля:
Падали яблука в серпень
Глуха стогнала земля.
Рвали снаряди їй груди
Всюди гриміла війна
Падали спалені люди,
Їх не щадила вона.
Бій, розгортався лютий,
Кулі, неначе град
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди
Впав у траву солдат.
Вдарило хлопця в груди,
Вибухнув поруч снаряд,
Тихо, вітри і люди!
Тихо, вітри і люди,
Вмер молодий солдат.
Мати довіку буде
Сина свого виглядать
Тихо, вітри і люди,
Тихо, вітри і люди,
Син її – той солдат.
Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни. Не забуваємо ми воїнів нашого села. Золотими літерами вписані їх прізвища та імена в книзі „Пам’яті”. На фронтах війни загинуло сотні чорнобаян.
Вірш „Пам’ятайте”
Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі, –
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
