Надзвичайні  ситуації соціально – політичного характеру. Сучасний тероризм, як загроза людству ХХІ століття. Заходи, щодо попередження надзвичайних ситуацій терористичного походження.

Перегляньте відеоролик про соціально - політичні небезпеки

https://www.youtube.com/watch?v=hHopntrd-x4 

Пригадайте, які надзвичайні ситуації можна віднести до групи: НС соціально-політичного характеру?

 В чому, на Ваш погляд, небезпека сучасного тероризму?

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань, тобто тероризм. В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звернення до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то зараз практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та населення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Розглядають біологічний, ядерний, інформаційний тероризм тощо.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

•  напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;
• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);
•  захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація –звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу);
• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або зметою  пропаганди);
• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування);
• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);
•  вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей);
•  розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою та бубонною чумою тощо.

 Аж до 80-х років ареною активного терору залишалась Європа. В європейських аеропортах регулярно захоплювали літаки. Від рук терористів гинули політичні діячі. Так в Іспанії баскські терористи вбили прем’єр-міністра Корреро Бланко, а в Італії – екс-прем’єра Альдо Моро. В 70-80 роках у всьому світі часто гриміли вибухи в громадських місцях – вокзалах, аеропортах, магазинах та житлових будинках.

На території Європи відомі організації – італійські «Червоні бригади», німецьке «Відділення Червоної Армії», баскська ЕТА, Ірландська республіканська армія (IPА), войовничі носії ультралівих поглядів, які за допомогою крові та терору намагаються вирішити «національне питання». Тероризму вистачало і в екс-СРСР, хоча офіційно його не існувало. Організацій, які боролися за незалежність, фактично не було. Але це не заважало терористам-одинакам здійснювати напади на перших осіб держави. Особлива ситуація склалась у Росії у зв’язку з Чечнею. В пам’яті залишились події в Будьоновську, Москві, Волгодонську, Буйнакську. Чечня стала одним з центрів світового тероризму (мусульманського тероризму).

Усе відвертіше нагадує про себе на світовій політичній арені ісламський фундаменталізм, перетворюючись на небезпечну силу, насамперед для багатоконфесійних держав планети. Експерти попереджають, що в наступному десятиріччі рух ісламістів, який надихають крайні радикали в мусульманському суспільстві, можуть набути глобальних розмірів і охопити хвилею терактів більшу частину планети.

Протягом декількох останніх років ісламські фундаменталісти вже продемонстрували рішучість боротися будь-якими, в тому числі кривавими методами проти своїх супротивників в різних регіонах земної кулі. На Близькому Сході – це представники палестинських угруповань «Хамас», націоналістичні та ісламські рухи, в тому числі проарафатівські організації (наприклад, бойовики правого крила ФАТХа «Танзім»). В Афганістані – це представники організації Усами Бен Ладена «Аль-Каїда». США залишаються головною ціллю для терористичних акцій фундаменталістів. В лютому 1993 року вони підірвали бомбу у Всесвітньому торговому центрі в Нью-Йорку (6 чоловік загинуло, тисячі отримали поранення). Створили на Філіппінах законспіровану мережу фанатиків для здійснення диверсій проти американських цивільних літаків. Вибухи в посольстві США в Кенії та Танзанії забрали  життя 224 людей.

Чотири вибухи, які прозвучали 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку, Вашингтоні та біля Пітсбурга, без перебільшення, вразили світ. Терористам з організації Усами Бен Ладена «Аль-Каїда» вдалося захопити декілька цивільних літаків, за штурвалами яких терористи-смертники таранили вежі Всесвітнього торгового центру та будівлю Пентагону. Внаслідок вибуху та пожежі завалилися Північна та Південна вежі торгового центру, загинуло декілька тисяч чоловік.

Внаслідок неможливості країн з екстремістською чи релігійно-екстремістською державною ідеологією вести проти інших країн війни старого типу (такі як Друга світова або «холодна»), екстремістські угрупування цих країн неминуче повинні були звернутися до «зброї слабких» - терору, а глобалізація світу також неминуче повинна була надати їх діям глобального характеру, тобто призвести до світової терористичної війни. Ця війна почалась давно, але світ помітив це 11 вересня 2001 року після трагедії в Нью-Йорку та Вашингтоні.

У виникненні надзвичайних ситуацій особливе місце займає тероризм. Ця проблема набула загрози наприкінці XX століття, а 11 вересня 2001 р. терористичні акти у США та ряд терактів у серпні і вересні 2004 р. у Росії шокували весь світ жорстокістю і масовою загибеллю людей.

Надзвичайні ситуації, породжені терористичними методами, здійснюються злочинцями-одинаками, екстремістськими організаціями, а також спецслужбами ряду держав. Всі збройні конфлікти, які виникали останніми роками в Азії, Африці, на Близькому Сході, на території країн СНД супроводжувались диверсійно-терористичними актами, внаслідок яких страждало мирне населення. Мета терористичних актів – посіяти паніку, страх серед населення, організувати протести проти політики урядів і правоохоронних органів, завдати економічних збитків державі або приватним фірмам, знищити політичних або економічних супротивників.

Тероризм став катастрофічною загрозою для населення. Свідченням цього є загроза і прояви тероризму із застосуванням засобів масового ураження, що можуть призвести людство до катастрофи.

Великомасштабні терористичні акти із застосуванням отруйної речовини нервово-паралітичної дії зарину були проведені релігійною організацією "Аум Сінріке" в Японії в 1994 і 1995 рр. в 16 підземних станціях метро. У результаті цих терористичних актів 19 осіб загинули і більше 4 тис. отримали отруєння різного ступеня.

Терористичні акти у вересні 2001 р. в США свідчать про реальну загрозу ядерного тероризму, а саме: приведення в дію ядерних вибухових пристроїв, забруднення радіоактивними речовинами, пошкодження або руйнування ядерних реакторів, що може повторити масштаби Чорнобильської катастрофи. Існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій "техногенного тероризму", особливо на хімічних складах, підприємствах хімічної промисловості, в технологічному процесі яких використовують не­безпечні хімічні речовини.

У грудні 1995 року у Франції під час протестів саботажники засипали сіль в охолоджувальний контур атомної електростанції Блейс. На Інглінській атомній електростанції злочинне угруповання погрожувало вибухом, а також були погрози працівника заводу з ремонту атомних підводних човнів. Тактична ядерна зброя, поширення ядерних матеріалів і наявність доступної технології виготовлення боєприпасів із ядерної сировини,  підвищує імовірність викорис­тання ядерної енергії терористами. Відомо про дії терористичної групи, яка планувала викрадення ядерної зброї в Європі. Використання ядерних установок і зброї з метою шантажу може мати великі політичні наслідки. У 1985 р. в США була створена Міжнародна організація особливого призначення, перед якою було поставлено завдання попередження ядерного тероризму. Ця організація розробила рекомендації для запобігання ядерному тероризму із застосуванням фізичного захисту ядерної сировини, боєприпасів і установок. Вашингтонським інститутом з ядерного контролю розроблено електронний кодовий замок. Це електронний вимикач, який включається тільки при передачі з командного пункту кодових радіосигналів. Такі замки встановлені на ядерних боєприпасах. Також розроблено систему захисту атомних електростанцій, яка впроваджена в багатьох країнах. Така система захисту впроваджується  в Україні.

Є загроза тероризму в сільському господарстві з використанням біологічних засобів ураження продуктів харчування, сільськогосподарських рослин і тварин. Це може призвести до загибелі найбільш поширених і цінних сільськогосподарських рослин і тварин, зменшення постачання населення продуктами харчування, призвести до голоду або захворювань. У 1995 р. диверсанти таджикської опозиції заразили кавуни і персики сечею хворих на інфекційний гепатит і отруїли в Курган-Тюбе майже весь особовий склад ракетного дивізіону 201-ї миротворчої дивізії.

 Небезпечним є "електромагнітний тероризм" як складова "інформаційного тероризму". Це можливість використання електротехніч­них пристроїв для створення електромагнітного випромінювання і полів високої напруги для впливу на конкретні системи і технічні засоби з метою виведення з ладу або дезорганізації їх роботи. Це особливо небезпечно для державної інфраструктури,  оскільки державні системи зв’язку і управління технічно недостатньо захищені від впливу електромагнітних випромінювань.

Надзвичайні ситуації як наслідки терористичних актів – це можливі великі жертви населення, масова загибель сільськогосподарських тварин, значні матеріальні збитки і психологічний стрес населення. Світ у цьому переконався, коли в результаті терористичних актів у вересні 2001 р. паніка і відчай охопили мільйони людей, загинуло 276 осіб у Нью-Йорку, 189 осіб у Вашингтоні та 44 особи на місці падіння літака у Пенсільванії, пропало безвісти під руїнами Всесвітнього торгового центру 6800 осіб. Тероризм перетворився на глобальну проблему сучасного світу. Він – за­гроза міжнародній безпеці, соціальне небезпечне явище для суспільства – став багатогранним за метою і проявами, може використовувати для злочинних цілей досягнення науки і техніки.

В Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині. Це – «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

“Терористичний акт – застосування зброї, здійснення вибуху, підпалу чи інших дій, які створили небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів (далі за текстом ст. 258 Кримінального кодексу України) караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років”.

            Державна служба надзвичайних ситуацій  з метою попередження надзвичайних ситуацій терористичного походження пропонує:

проводити оцінку можливих небезпек і ризику аварій на підприємствах з метою визначення найуразливіших місць, вузлів, агрегатів, терористичний вплив на які може призвести до надзвичайних ситуацій;

декларувати безпеку об’єкта підвищеної небезпеки щодо акту тероризму;

проводити експертизу промислової безпеки;

на об’єктах підвищеної небезпеки керівництву об’єктів і відомств розробити плани запобігання аварій і їх локалізації;

інформувати про небезпеку, аварії і катастрофи органи виконавчої влади і громадськість;

підвищити відповідальність виробників і підприємців за порушення законодавства і завдані збитки;

 запровадити відповідальність адміністрації підприємства за проектування, будівництво і безпечну експлуатацію виробництва та виникнення аварій;

виявляти місця, умови і кризові ділянки на об’єктах, що можуть бути використані для проведення терактів, та вживати заходи для їх своєчасного блокування;

9) виявляти високу технологічну дисципліну, пильність, постійну увагу і контроль з боку керівників і спеціалістів на об’єктах підвищеної небезпеки.

Попередження надзвичайних ситуацій терористичного походження або в разі виникнення зменшення їх масштабів об’єднує комплекс заходів, які належать до компетенції органів цивільного захисту, відповідних органів управління, що входять до складу ДСНС, МВС, Служби безпеки, органів виконавчої влади, органів держтехнагляду та інших відповідних органів. Спільні зусилля керівників держав, відомств, керівників, спеціалістів і власників підприємств зможуть зменшити загрозу виникнення, сприятимуть своєчасній ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій терористичного походження з найменшими втратами.

Зростання кількості терористичних актів, непередбачуваність їх наслідків викликають велику стурбованість світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля в боротьбі з тероризмом. Починаючи з XXVII сесії, Генеральна Асамблея ООН щорічно обговорює питання про заходи щодо запобігання тероризму. У грудні 1972 р. був створений Спеціальний комітет з питань міжнародного тероризму, до якого увійшли представники 34 держав. На початку 1995 р. Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Декларацію про заходи з ліквідації міжнародного тероризму. За останні роки вироблено більше десяти конвенцій і протоколів з питань боротьби з тероризмом. Але багатоманітність форм його проявів ускладнює вирішення цієї проблеми.

Якщо будуть знайдені методи боротьби з тероризмом, світ стане спокійнішим і безпечнішим. А поки він існує, необхідно знати, як треба поводитись, опинившись у становищі заручника. Найважливіше для заручника – залишитися живим. Тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії.

Будучи заручником, потрібно тихо сидіти і не привертати до себе уваги, тобто не вставати без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). В присутності терористів не розмовляти. В крайньому випадку розмовляти тихо. Позбавитись усього, що виділяє заручника з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок – зняти косметику, прикраси, зокрема, сережки. При стрільбі, що відкрита терористами, негайно лягайте на підлогу.

Домашнє завдання :

• Підготувати конспект  
• Дати відповіді на запитання:

1. Які фактори ураження нормального ядерного боєприпасу?
2. Перелічіть зони руйнувань при ядерному вибуху.
3. Що називається осередком ядерного ураження?
4. Які види ядерних боєприпасів і типи  вибухів?
5. Які ступені та ознаки гострої променевої хвороби?
6. Що таке хімічна зброя?
7. Дайте класифікацію надзвичайних ситуацій.
8. Яка класифікація бойових токсичних речовин за фізіологічною дією на організм?
9. Назвіть приклади хвороб, що викликані біологічною зброєю.
10. Що таке осередок біологічного ураження?
11. Які основні шляхи застосування біологічної зброї Вам відомі?
12. Які характерні ушкодження  виникають при використанні звичайних засобів ураження?
13.  Як класифікують сучасні звичайні засоби ураження?
14. Які  правила поведінки з вибухонебезпечними предметами?