Тема уркоу. Іронія і гротеск у творі - «МАЛЮК ЦАХЕС, НА ПРІЗВИСЬКО ЦИНОБЕР» - ШЕДЕВР РОМАНТИЧНОЇ КАЗКИ-НОВЕЛИ - РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

Зобразити всю складність вирішення конфлікту митця і «філістерів» автору допомагають іронія та гротеск.

Іронія в казці тотальна: жоден персонаж не змальовується автором без іронії. Навіть Бальтазар, улюблений герой автора, не уникнув іронічного ставлення до себе. Авторська іронія відчувається саме в підкресленому протиставленні Бальтазара середовищу, в якому той перебуває. Він такий ідеальний, що в його існування важко повірити. Недаремно автор, представляючи Бальтазара читачам, зауважує, що герой «наче належить до любих старожитніх часів». Значно більше авторська іронія відчувається в описі красуні Кандіди: «Кандіда була дівчина гарна, як намальована: з променистими очима, струнка і рухлива, а за цими принадами не дуже помічалось, що ноги й руки в неї могли б бути й трохи менші. Вона читала Шиллера й Гете, та вже встигла забути все, про що там писалося... Вона щиро сміялася з усього смішного, ніколи не зітхала, хіба що негода псувала задуману прогулянку або, незважаючи на всю обережність, плямилася нова шаль. Але в ній прозирало, як був на те привід, глибоке внутрішнє почуття, що ніколи не переходило в банальну чулість...»

Іронія щодо Бальтазара та Кандіди особливо відчувається у фіналі твору: герої досягли своєї мети, але що їх чекає далі? — іронічно запитує автор.

Однак головним прийомом творення більшості образів казки є гротеск.

Гротеск (від фр. grotesque — дивний, химерний) — вид фантастичної образності, в якому демонстративно порушується принцип правдоподібності, поєднуються не з'єднувальні в реальності плани, деталі. Гротеск будується на порушенні прийнятої системи відтворення дійсності, з якою фантастика вступає у конфлікт.

Гротеск стає основним засобом створення образу Цахеса. І будується цей образ за принципом гротескової градації: від епізоду до епізоду потворність персонажа підкреслюється все більше. До зустрічі з Рожею-Гожою Цахес був лише нещасною потворною дитиною. Але чим більше отримує Цахес «дарунків долі», тим потворнішим він стає, тим більше автор додає йому гротескових рис, аж до його жахливої смерті в горщику. Але Цахес, незважаючи на всю гротескність цього образу,— схожий на «роздвоєну редьку», на спині в нього горб, наче гарбуз, а мова його — чи то «нявчання», чи то «злісне гарчання» — є носієм і типологічних рис. Його шлях до слави, багатства та влади втілює в собі безславну історію життєвої долі легіонів нікчем, що досягли, наперекір своїй обмеженості, ступеня влади в суспільстві, де мірилом людських цінностей є лише матеріальні цінності. Цахеси народжуються, цахеси живуть і процвітають лише завдяки нікчемності й вульгарності середовища, що їх породило.

Гротесковою карикатурою на тип учених «філістерів», що, захопивши керівні посади в науці, згасили в ній священний вогонь пізнання, є образ професора Моша Терпіна. Він убгав усю природу в короткий «зграбний» курс, а тому дуже легко міг витягти звідтіль, як із шухляди, відповіді на всі питання. У будові образу Моша Терпіна автор теж застосовує принцип градації. Спочатку цей персонаж викликає авторську іронію, але з розвитком подій гротескові риси образу виступають усе ясніше. Починав Мош Терпін з дослідів, на яких йому «пощастило довести», чому настає темрява. Висновок його був вражаюче «науковим»: темрява настає через брак світла. Але, здобувши за таке «відкриття» визнання як учений, професор іде далі: він вивчає «найрідкісніших птахів і найкращих звірів» на смак, тобто засмаживши їх. Тож дурість, освячена авторитетом ученості, річ не така вже й безневинна: вона руйнує красу навколо себе.

Гротесковим постає опис життя князівського двору в шостому розділі, де розповідається про нагородження Цахеса орденом Зелено-плямистого Тигра.

«Князь у таких справах, як і в усіх інших, що торкалися добробуту держави, був дуже принциповий». За традицією орден мав висіти «між стегновою кісткою і куприком на три шістнадцятих дюйма від цього останнього». Коли виявилося, що орден завеликий для Цахеса, князь скликав цілу раду, щоб вирішити це питання. Нарада тривала кілька днів, вулицю і площу перед палацом, де зібралися радники, вистелили соломою, щоб ніщо не відволікало раду від прийняття такого важливого рішення.

Гротескові персонажі Гофмана уособлюють найгірші риси «філістерства»: егоїстичний практицизм, педантичний формалізм — усе, що не залишає місця людині, її світлим мріям. Носієм благородних прикмет є Бальтазар. Але автор попереджає, що перемога творчої думки над «філістерським» буттям є утопією. Оскільки невідомо, що буде далі з Бальтазаром і Кандідою у їх чарівному маєтку. Чи не поглине їх буденна рутина й чи не переможе всі найкращі поривання людської душі філістерська дійсність?

Перевірте себе

• Де й коли відбуваються події твору Гофмана «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер»?
• Хто головний герой казки «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер»?
• Хто така Рожа-Гожа-Зеленава? Яку роль у подіях твору вона виконує?
• Хто такий Фабіан? Яка пригода з ним трапилася?
• Хто такий Барсануф? Яке ідейне навантаження має персонаж?
• Які події описані на початку твору? Описом яких подій твір завершується?

домашнє завдання

Виконайте завдання письмово:

1. Назвіть персонажів, у змалюванні яких автор використав гротеск.
2. Наведіть приклади використання гротеску у творі.
3. Наведіть приклади використання іронії.
4. Поміркуйте й дайте відповідь
5. Як автор визначив жанр твору «Малюк Цахес, на прізвисько Цинобер»?
6. Назвіть ознаки казки у творі.
7. 3 якою метою автор застосовує фантастику?
8. Хто з персонажів твору втілює авторську позицію?