Тема уроку: Мацуо Басьо. Хайку. Відображення японських уявлень про красу в поезії митця. Лаконізм форми і широта художнього змісту хайку

ДОБРОГО ДНЯ, ДІТИ!

Один з найвідоміших японських поетів Мацуо Басьо з’‎явився на світ у провінційному місті Уено в сім’‎ї самурая. При народженні він отримав наймення Кіндзаку, досягнувши повноліття, ще одне — Дзінісітіро. А от уславлене ім’‎я Мацуо Басьо — псевдонім. У перекладі з японської «басьо» означає «банан».

Коли, покинувши державну службу, поет став учителем віршування, заможний учень подарував йому невеличку хатинку. Біля неї митець посадив бананове деревце. Звідси й походить його псевдонім. Згодом пожежа знищила оселю поета, і він вирушив у тривалі мандри, під час яких продовжував складати вірші.

Мацуо Басьо увійшов в історію світової літератури як майстер хайку.

Перегляньте відеоматеріали за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=idzadrCiZOw&feature=share

Літературознавча довідка

Хайку (хоку) — традиційний для японської поезії неримований трирядний вірш, що містить сімнадцять складів (зазвичай вони розподіляються за схемою: п’‎ять складів у першому рядку, сім — у другому, п’‎ять — у третьому). У хайку кількома виразними штрихами створено містку замальовку повсякденного життя. Така замальовка найчастіше має інакомовний зміст.

Як побудовані хайку?

Обов’‎язковою складовою хайку є образи природи. Зазвичай вони пов’‎язані з порами року, за кожною з яких закріплений спеціальний набір слів (їх так і називають: «сезонними»). Скажімо, на весну у вірші вказують квітки сливи, персика, сакури1, а також соловей, жайворонок, метелик, дим, павутиння тощо. Зображуючи літо, японські поети використовували такі слова й словосполучення, як «злива», «спека», «зозуля», «прохолода», «прополювання рису», «полуденний відпочинок» тощо. Загальна кількість «сезонних слів» сягає трьох-чотирьох тисяч. Утім, теми хайку досить різноманітні: праця й відпочинок, самотність і дружба, подорожі й мистецтво...

Важливим для хайку є принцип «сабі», тобто настрій «плідної самотності», який пробуджує почуття невимовної краси й повноти життя. Принцип «сабі» вимагає втілювати складні думки в простих і строгих формах, які мають налаштовувати читача на зосереджене спостереження зображеної картини.

Отже, хайку вимагає активної співтворчості читача й поета. Воно діє на читацьку свідомість, як удар смичка — на струни скрипки.

І так само, як у взаємодії смичка й струн народжується музика, поетична картина хайку в усій повноті розкривається лише там, де почуття, думка й фантазія поета поєднується з почуттям, думкою і фантазією читача.

Запишіть у зошит особливості жанру хайку

• стислість;
• зв’язок життя або станів людини з природою;
• утілення краси природного і повсякденного;
• прийоми малювання словом (миттєві враження, зорові й звукові образи);
• підтекст;
• філософський зміст.

Ознайомтесь із хайку, поміркуйте над враженнями, які вони у вас викликають, яка їх головна ідея.

Як шумить-гуде банан,

як у кадуб капа дощ,-

чую цілу ніч.

* * *

Холод, ніч, нудьга...

Чути плюскоти весла

десь од берега.

* * *

Оттакий я єсть:

глянь на росяні дзвонки -

то й сніданок весь.

* * *

Пущу коня вбрід -

полегесеньку впишусь

в літній краєвид.

* * *

На старім ставку

жаба в воду плюснула -

чули ви таку?

* * *

Гедзь на будяку:

ти стривай, не клюй його,

горобейчику!

* * *

Степу рівнява -

ніде оку зачепитись.

Жайворон співа.

Прослухати хайку ви можете за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=CbesccN_xWc&feature=share