Тема уроку: Образи-символи повісті «Тисяча Журавлів»

Особливого значення в повісті набувають образи-символи: візерунки на одязі, чашки, з яких головні герої п’ють чай. Чашки — це не просто чайний посуд, а символ культурної пам’яті нації, адже переходячи з покоління в покоління, вони ніби всотують у себе частку душі тих, хто тримав їх у руках.

Цікава, наприклад, історія чашки, з якої на першій чайній церемонії пив чай Кікудзі. Коли Юкіко, котра проводила церемонію, замислилася, яку чашку йому піднести, Тікако запропонувала «орібе».

«У неї така багата історія! Її, мабуть, передавали з покоління в покоління... Протягом кількох сотень років не один знавець чайної церемонії дбайливо зберігав її для нащадків, — сказав Кікудзі, намагаючись забути, як людські долі переплелися навколо цієї чашки. Чашка від пана Ооти перейшла до його вдови, від неї — до батька Кікудзі, а від батька — до Тікако. З них двоє — чоловіки — померли, а жінки тут, на чайній церемонії. Вже цього досить, щоб визнати долю чашки незвичайною».

Або інша історія — історія глечика «сіно».

«Хто тільки не торкався його! Колись пані Оота, а ось зараз над ним чаклує Тікако. Після смерті пані Ооти він перейшов до Фуміко, а та подарувала його Кікудзі. Незвичайна доля в цього глечика... Зрештою, з чайним посудом таке буває часто. Минуло триста, а то й чотириста років, як виготовили цей глечик. Хто користувався ним перед пані Оотою, чиї долі залишали на ньому невидимий слід?»

Тож не випадково чашка нагадувала Кікудзі душу пані Ооти, як інша чашка «карацу» душу його батька.

«Стародавні чашки... їм, певне, років трист а- чотириста, а скільки в них свіжості!.. Здавалось, життя б’ється під їхньою гладенькою поверхнею. Кікудзі дивився на чашки, а йому ввижалися його батько і мати Фуміко — такі ж чисті й непорочні».

й непорочні». На відміну від людей, слабких і мінливих, чашки є уособленням мистецької краси і вічності. Вони символізують провину, біль і радість кохання, і водночас є німим докором тій духовній кризі, у якій перебувала японська інтелігенція в другій половині XX ст

Натомість тисяча журавлів на рожевому крепдешиновому фуросікі Юкіко символізує надію на щастя й незаплямованість. Юна Юкіко в повісті уособлює духовну чистоту й піднесену красу. Чайна церемонія, якою відкривається повість, набуває особливої духовної урочистості насамперед завдяки тому, що її проводила Юкіко, котра «завченими рухами виконувала чайний обряд. Робила все щиро, без жодної манірності. Від її стрункої постаті віяло благородством». У складні хвилини душевного вибору Кікудзі згадує не просто Юкіко, а «дівчину з журавлями». Вона стала для нього «променем світла», хоча часом йому здавалося, «ніби дівчина одержала європейське виховання і тільки на один вечір, для годиться, наділа кімоно». Коли Кікудзі дізнався про самогубство пані Ооти, він теж згадав дівчину: «І тоді йому здалося, немов білі журавлі знялися з фуросікі Юкіко у вечірнє небо, що все палало в його заплющених очах».

Природа відіграє важливу роль у творах Кавабати. Це помітно й у повісті «Тисяча журавлів». Заграва, яку побачив Кікудзі, повертаючись додому після знайомства з пані Оотою, ніби провіщала сумний фінал їхніх стосунків. Саме заграва пригадалася Кікудзі, коли він дізнався про самогубство Ооти-сан: «Червоне сонце ніби пливло на обрії, ковзаючи по вершечках дерев. Ліс виступав на небі чорним силуетом».

Символом дивного поєднання вічності й миттєвості стала в повісті квітка іпомеї, яку японці називають «обличчям ранку», що її служниця поставила у вазочку з висушеної диньки.

«Якщо вірити написові, то диньці щонайменше триста років... Тендітна іпомея, що за день внівець зів’яне, і трьохсотлітня динька... Вражений цим порівнянням, Кікудзі якийсь час не міг одірвати очей од квітки».

У глечик «сіно», який йому подарувала Фуміко, Кікудзі ставив ті самі квіти, що послав на поминки пані Ооти. А ранкова зоря, що раптово зникла? Чи не означає вона щемливості й швидкоплинності хвилин щастя з Фуміко?

Як і в багатьох інших своїх творах, Я. Кавабата залишив невизначеним закінчення «Тисячі журавлів». Він робив це свідомо, адже вважав, що саме нюанси описаних подій важливіші за всі сюжетні розв’язки. Письменник порівнював свої твори з простими і вишуканими хайку, які надзвичайно цінував. Щоправда, трохи згодом він дописав історію Кікудзі. Молодий чоловік одружився з Юкіко, але щастя так і не мав. З посмертного листа Ф уміко він дізнався, що дівчина втекла від нього свідомо, бо невдовзі вона померла від сухот.

Завдання

Дайте письмові відповіді на такі запитання:

Як ви розумієте висловлювання «красою Японії народжений»?

Чому європейці вважають повість «Тисяча журавлів» загадковою?

Яку роль у повісті «Тисяча журавлів» відіграє чайна церемонія? Чи відповідає вона справжній сутності цього ритуалу?

Перед яким життєвим вибором стоять герої цього твору? Чи можуть європейці повною мірою зрозуміти їхні проблеми