Тема уроку: Втілення краси весняної природи

у вірші Г.Гейне “Задзвени із глибини …”

ДОБРОГО ДНЯ, ДІТИ!

Світ природи завжди манив, вабив, притягував до себе людину своєю чарівністю і загадковістю. Природа допомагає кожному зрозуміти, осмислити і виразити себе. Пейзажні замальовки, створені майстрами поетичного слова, - віддзеркалення стану душі, настрою самого автора, його емоційний відгук на пережите естетичне потрясіння. Тож сьогодні ми відкриємо для себе одного з найкращих світових пейзажистів – німця Г.Гейне, який народився в Дюссельдорфі.

Дитинство і юність гейне

На зелених берегах величного Рейну там, де в нього впадає швидка річка Дюссель, розкинулось  місто Дюссельдорф. 13 грудня 1797року народився хлопчик, якого назвали Гаррі - майбутній поет Генріх Гейне. В сім’ї він був старшим із чотирьох дітей. Батько, Самсон Гейне, був дуже лагідною, доброю, привітною людиною. Старший син, Гаррі, палко любив його і часто повторював: “З усіх людей я нікого так не любив на цій землі, як його. Не  минуло жодної ночі, щоб  я не думав  про мого покійного батька  і прокидаючись уранці, й досі часто чую звук його голосу, як відлуння мого сну”. Мати майбутнього поета, Бетті Гельдерн, дочка відомого лікаря, була освідченою жінкою, багато читала і прагнула, щоб діти стали освідченими, культурними людьми. Маленький Гаррі любив казки, легенди, народні пісні, які він чув від старої няньки. Інколи, наслухавшись страшних історій про зачарованих принців, про привидів і занедбані таємничі рейнські палаци, хлопчик вилазив на підвіконня, про щось мріяв і, траплялося, засинав. Перелякана мати – адже дитина могла випасти з вікна –  навшпиньки приходила до сина і хапала його на руки. Прокинувшись, Генріх засмучено казав: “Нащо ти мене будиш, мамо?  Мені снилися чарівні сни, птахи співали ніжні мелодії, а я складав до них слова” Мрійливий  і задумливий, хлопець у 12 років написав свого першого вірша. Вчився Генріх у початковій школі, а згодом у Дюссельдорфському католицькому ліцеї. В цю пору він захоплювався книжками, читанням. Серед його улюблених –книги про Дон Кіхота,  Робінзона Крузо,  Гуллівера.  1 травня 1831 року Гейне назавжди покинув рідну країну і виїхав до Франції.  Помер Гейне 17 лютого 1856 року після затяжної хвороби. Його останні слова були: “Писати! Паперу, олівець!”)

Особливості художнього світу Гейне

Мало кого в світі залишають байдужими вірші Гейне. Твори поета українською мовою перекладали І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, А.Кримський, Л.Первомайський. Чимало його поезій поклали на музику композитори  Р.Шуман, Берліоз, Шопен, Чайковський музичну композицію якого ми щойно прослухали. Серед них і М.Лисенко, завдяки якому пісня на  слова Гейне “Коли розлучаються двоє” сприймається нами як українська народна пісня.

Робота із віршем «Задзвени із глибини»

Задзвени із глибини
Тихої печалі,
Мила пісенько весни, -
Линь все далі й далі!
Линь, дзвени, знайди той дім,
В квітах сад зелений,
І троянду перед ним
Привітай від мене.
             Переклад Л.Первомайського

Прослухайте вірш за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=0A06LMqHR24&feature=share

Поміркуйте над такими запитаннями:

- Про що ця поезія?

- Чи тільки про природу?

- Яке враження справив на вас  вірш?

- Що в ньому особливо захоплює? - Чи всі слова зрозумілі?

-Чи звернули ви увагу, хто є автором поетичного перекладу вірша українською?

- Який настрій навіює твір?

- Як поету вдалося змусити читача співпереживати?

- Чи можна визначити час і місце дії  поезії?

Аналіз вірша

тема: зображення не тільки весняного пейзажу, а й почуттів людини.

Ідея: оспівування природи, яка є близькою людині.

Жанр: вірш.

Головна думка: печальне кохання, розлука, бажання поета привітати кохану. Автор наслідує фольклорні традиції свого народу, звертається до образу троянди і трактує його як символ весни, оновлення, отчого дому, кохання. Тобто тема вірша це природа і кохання.

Ліричний герой: Душа ліричного героя сповнена смутку й печалі. Він самотній, і від того страждає. Але прихід весни сповнює душу новими відчуттями, відроджує світлі, милі серцю спогади, дарує надію. Ліричний герой, споглядаючи пробудження природи, звертається до своєї душі. Просить її прокинутися, повірити і жити. Пісня, що має народитися, зіткана з нот і мелодій ранньої весни та душевних переживань, прагнень ліричного героя. Можемо говорити про єдність природи та людини

Настрій вірша: тиха печаль, надія, радість.

Сомволи троянди: дівчина, кохана, кохання.

Місце – загальний простір поезії розширюється (від місця, де перебуває ліричний герой, - до простору саду), а потім звужується (місце, де росте троянда).

 В поезії чітко вимальовуються два простори: простір, пов'язаний із перебуванням у ньому ліричного героя (тут, зараз) і простір рідної землі, далекого дому, саду і троянди в нім (там, далеко))

Символ дому. Символ малої й великої Батьківщини; місце, де проживають найдорожчі люди;        місце, куди завжди повертаються!) ( місце, де пройшло дитинство та юність; місце, де залишив своє кохання.

Символічне значення троянди. Троянда – велична і красива квітка, є символом самої весни. Можливо, спогади саме про цю квітку допомагають героєві боротися з відчаєм та самотністю

“Особливості використання художніх тропів у вірші Г.Гейне “Задзвени із глибини …””

 

 

Тропи	Цитата з твору	Роль у розкритті авторського задуму
Епітети	“мила пісенька весни”	Образ весняної пісеньки увиразнюється, набуває нового смислового значення: це пісенька радості, життя, нових надій і сподівань; достатньо одного епітета для того, щоб в уяві читача виник образ ніжної, ліричної пісеньки весни
	“сад зелений”	Образ саду набуває яскравих рис. Цей епітет, а також прийом інверсії (непрямий порядок слів) дає можливість автору ще раз підкреслити красу весни як пору пробудження й цвітіння всього живого; сад – символ самого життя
Метафора	“тиха печаль”	Абстрактний образ печалі, наче оживає, а душевний стан ліричного героя настільки увиразнюється, що читач щиро співпереживає герою

Домашнє завдання

Самостійно опрацювати вірш С. Єсеніна «Біла береза».