РОЗВИТОК ЗВЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДОШКІЛЬНИКІВ. 

Наведемо фрагмент заняття. Педагог збирає дітей навколо столу, на якому розміщено великий аркуш паперу, пропонує дітям придумати та намалювати історію про їжачка та ялинку, які жили у великому лісі. Педагог. – У великому лісі ростуть різні дерева. І ось така ялинка. (Малює посередині аркуша ялинку.) Ось яка вона. Діти. – Пухнаста, зелена, колюча, голочки такі гостренькі. Педагог. – У цьому лісі росли й інші дерева… Які? Діти. – Берізки, дуб, сосни. Великі такі. Педагог. – Намалюємо їх. (Малюючи, педагог провокує дітей на коментування малюнка, заохочує відповідати на запитання): Яка берізка? Як її намалювати? Пригадайте, якого кольору в неї стовбур. Пригадайте та покажіть, які гілочки у берізки. Педагог заохочує дітей показати рухами, як ростуть гілки у берези. Аналогічно домальовують інші дерева. Причому окремі деталі малюнка можуть виконувати самі діти, наприклад, малювати траву, квітки, хмарки, голки у їжачка. • Слухайте далі. У цьому лісі, на галявинці жив у норі маленький їжачок. Ось такий. Він був такий… (Малює їжачка). Діти. – Маленький, гарний, хороший, красивий, колючий. Носик, як і очі, чорний. Педагог. – У їжачка було багато друзів, інших їжачків. Вони теж жили в цьому лісі і були схожі на нашого їжачка. Намалюйте їх. (Діти малюють, коментуючи намальоване; педагог за допомогою запитань спонукає назвати, де живе їжачок, який він). Одного разу їжачки гралися в піжмурки. Наш їжачок став голосно кликати своїх друзів. Як він звав? А вони такі хитрі, заховалися хто під листком, хто під квіткою, не виходять, а тільки озиваються: «Я тут, під великим пеньком». А твій де? (Звертається до кожної дитини, включає її в гру). Найефективнішим способом навчання розповіді в середньому та старшому дошкільному віці є структурно-синтаксична схема (для описової та сюжетної розповіді). Сутність цієї схеми полягає в тому, що педагог непомітно для дитини, без надмірних і зайвих, тяжких для засвоєння пояснень, а лише за допомогою коротких початкових слів подає план-схему опису («Це –…», «Він такий…», «У нього є…», «Він може…», «Мені подобається…») чи сюжетної розповіді («Був собі…», «Одного разу…», «Раптом…», «Тоді…», «І він став…»), яку дитина доповнює за власною ініціативою, відповідно до своїх інтересів та можливостей. Поступово відбувається засвоєння логіки опису чи сюжетної розповіді, дитина починає використовувати її без допомоги педагога. Види занять з навчання розповідання Навчання монологічного мовлення відбувається переважно на мовленнєвих заняттях, метою яких є навчання різних типів розповіді. У сучасній методиці є кілька класифікацій таких занять: за характером мовленнєвих дій – заняття зі складання реальних та творчих розповідей; за використанням наочності – складання розповідей на наочній та словесній основі; за домінуючим психічним процесом, що бере участь у створенні розповіді, – розповідання на основі наочного сприймання, розповідання по пам’яті та розповідання на основі уяви. 

До занять з розповідання на основі сприймання наочності: 1.    Складання описової розповіді за малюнком (предметом, іграшкою). 2.    Складання сюжетної розповіді за картиною. 3.    Порівняльний опис двох іграшок (предметів, малюнків). 4.    Складання сюжетної розповіді за серією малюнків. 5.    Складання описової розповіді за змістом пейзажної картини.

 ЗАВДАННЯ: Вибрати з 5 варіантів 2варіанти розповідання на основі сприймання наочності, та скласти опис, та  сюжетну розповідь.