Зарубіжна література 05.05.2020

Тема уроку. Аналіз твору Р. Кіплінга «Балада про схід і захід»

«Балада про Схід і Захід»(англ. The Ballad of East and West) — балада англійського поета Редьярда Кіплінга.

Прослухати баладу можна за посиланням:

https://www.youtube.com/watch?v=C7Y_tNEqaO0

БАЛАДА ПРО СХІД І ЗАХІД*

Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох,

Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог;

Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів,

Як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!

Камаль з двадцятьма бійцями втік на заколотний кордон,

І лошицю Полковника він погнав у далекий горяний схрон:

Найкращу лошицю зі стайні вкрав, коли світать почало,

Дзвінкі підкови в лахи запнув і скочив легко в сідло.

І запитав Полковничий син, що водив дозірців загін:

“Хто скаже мені, де Камаль тепер, де схованку має він?”

Мохамед Хан, Резальдарів** син, йому відповів тоді:

“Хто знає нічного туману шлях, той Камалеві знає путі.

Як смеркне — проскаче він Абазай, Бонар на ранок промчить,

Та путь одна — через Форт Букло йому до рідних угідь;

Як поскачеш ти швидше на Форт Букло, аніж летітиме птах,—

Поможе Бог, до провалля Джехай заступиш йому ти шлях.

Коли ж його не догониш там, назад скоріше вертай,

Бо скрізь чаїться Камалів люд за страшним проваллям Джехай.

Там праворуч — скала, і ліворуч — скала, а між ними — ні деревця.

Там ти почуєш, як клацне затвор, хоч ніде не видно стрільця”.

На коня скочив Полковничий син, був гарячий кінь вороний —

Серце б’є, наче дзвін, шиї гордої згин як шибениця міцний.

Мчить юнак на коні, ось вже форт вдалині, і там чекає обід,

Але як злодія хочеш догнать, тоді баритись не слід.

І знову вершник в погоню летить швидше пташиних зграй,

Жене він коня, і вже здоганя втікачів під проваллям Джехай,

Жене він коня, і вже здоганя лошицю й Камаля на ній,

Курок пружний звів, лишень втікачів на постріл дістав вороний.

Він вистрілив раз і вдруге ще, та кулі пішли убік.

“Мов солдат стріляєш! — гукнув Камаль. — Покажи, як їздити звик!”

У провалля Камаль повернув, і за ним син Полковника без вагань,

Вороний, мов олень, вперед летів, та лошиця мчала, мов лань.

Вороний вудила свої закусив — нелегкою була гора,

А лошиця вуздечкою грала — так рукавичкою леді гра.

Праворуч — скала, і ліворуч — скала, і між ними — ні деревця,

І тричі клацнув рушниці затвор, і не видно було стрільця.

Місяць прогнали з неба вони, б’є зорю вже стукіт копит,

Вороний, мов зранений бик, біжить за ланню легкою вслід.

Спіткнувсь вороний і в гірський потік упав на всьому скаку;

Тоді Камаль повернув назад і звестись поміг юнаку.

Він вибив з руки його пістолет — там буть не могло борні,

“Надто довго життям,— промовив Камаль,— завдячуєш ти мені:

На двадцять миль тут скелі нема, нема тут жодного пня,

Де б мій стрілець не цілив тебе, не ждала б де западня.

Якби я руку лишень підняв, як виїхав на бескет,

Прудконогі шакали уже б давно збіглися на бенкет;

Варто було б кивком голови подати умовний знак —

І після учти не зміг би злетіть по горло ситий коршак!”

Йому відповів Полковничий син: “Що ж, нагодуй звірину;

Та перше розваж, яку сплатить муситимеш ціну.

Як тисяча шабель прийде сюди, щоб забрати мої кістки,—

Стільки за учту шакалів платить злодію не з руки!

Коні потопчуть твої поля, солдати твій хліб з’їдять,

Худобу заб’ють, хати розберуть на паливо для багать.

Коли влаштує тебе ціна і голодні твої брати,—

Шакали ж собакам кревна рідня, – то клич, пес, їх сюди!

Але як ціна зависока тобі, скінчимо усе до ладу:

Лошицю батькові поверни, дорогу я й сам знайду!”

За руку схопив Камаль юнака, і погляд його горів:

“Не слід нам згадувати собак. Вовк вовка тут перестрів!

Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле,

Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле”.

Йому відповів Полковничий син: “Я мусив честь берегти.

В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина ти!”

Та лошиця підбігла до юнака і ластитись почала;

“Нас двоє сильних,— сказав Камаль,— та вона до тебе пішла.

Тож хай в дарунок від крадія тобі принесе вона

Вуздечку коштовну, моє сідло, і срібні два стремена!”

Тоді юнак пістолет подав йому рукояттю до рук:

“У ворога ти відібрав один, а другий дарує друг!”

Камаль промовив: “Дарунок твій лише за дарунок прийму.

Твій батько сина до мене послав — я сина віддам йому!”

Свиснув Камаль, і син його по схилу гори збіг вниз,—

Як олень, легкий, міцний і стрункий, як готовий до бою спис.

“Ось твій господар,— сказав Камаль,— він водить дозірців загін,

Щитом йому стань, роби без вагань все те, що накаже він.

Допоки я або смерть твоя не обірвуть цих пут назавжди,

Всюди за ним крізь вогонь і дим оборонцем вірним іди.

Хліб Королеви*** їстимеш ти, тож її борони закон,

І, як треба, зруйнуй свого батька дім, щоб у спокої жив кордон.

Кавалеристом відважним стань, тримайся твердо в сідлі,

І Резальдаром зроблять тебе, а я, може, помру в петлі!”

Очима зустрілися юнаки, і лжі не було в очах.

І братню клятву вони дали на солі і кислих хлібах:

І братню клятву вони дали, розрізавши дерну настил,

На рукоятці та лезі ножа, і на імені Господа Сил.

Камалів син осідлав коня, лошицю — Полковничий син,

І двоє вернулись у Форт Букло, звідки поїхав один.

Загін дозорців зустріли вони, і двадцять шабель в ту ж мить

Зблиснули грізно, готові кров хлопця із гір пролить.

“Не руште його! — Полковничий син гукнув своїм воякам,—

Бо той, хто вчора ворогом був, сьогодні товариш нам!”

Захід є Захід, а Схід є Схід, і їм не зійтися вдвох,

Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог;

Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів,

Як сильні стають лицем у лице, хоч вони із різних світів!

Історія створення

Баладу Кіплінг написав у стилі так званих «прикордонних балад», характерних для англійської літератури. У них знайшли вiдбиток народнi тлумачення iсторичних подiй, зокрема, воєн мiж Англiєю й Шотландiєю. В основу балади покладений реальний випадок, який стався на північно-західному кордоні Британської Індії. Місцевий «абрек» Камаль із дванадцятьма бійцями вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін. Він наздогнав Камаля. Відбувся поєдинок не на життя, а на смерть. Кожний зумів побачити сміливість іншого. Усе закінчилося мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на дружбу, стали братами по духу. Географічні назви та імена була змінені, а достовірність подій збережена. Вперше балада була надрукована у грудні 1889 році.

Тематика

У баладі розповідається про зіткнення двох чоловіків, які представляють дві ворожі сили, і водночас про протистояння Сходу і Заходу.

Немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, адже світ різнобарвний і багатоликий, і завдання справжньої людини — бути толерантним, поважати це розмаїття. Можна подолати протистояння різних ідей, якщо люди будуть поважати один одного і дотримуватися законів честі. Ідея балади висловлена у словах "той, хто вчора ворогом був, сьогодні товариш нам!" Герої протиставлені один одному. Камаль емоційний і гарячкуватий. Полковничий син урівноважений і стриманий.Та виявилось, що між героями більше спільного, ніж відмінного. Вони сміливі, не бояться ризику і дотримуються кодексу честі. Полковничий син не може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не може вбити відчайдушно хоробру людину. Полковничий син, дотримуючись законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам.

Жанр

Твір відповідає вимогам жанру "балада": наявний історико-героїчний зміст; сюжет напружений, динамічний. Сюжет побудований на зіткненні різних характерів і нагадує невеликий драматичний твір. «Балада про Схід і Захід» - це віршований, ліро-епічний твір невеликого обсягу. У ньому Кіплінг зосереджує увагу на моральні проблеми. Розв'язка для всіх є несподіваною.

Композиція

У «Баладі про Схід і Захід» — кільцева композиція: кінцівка повторює першу строфу. Події подані у реальному плані.

Зачин: ліричний вступ («Захід є Захід, а Схід є Схід...»)

Зав’язка: викрадення Камалем лошиці Полковника.

Розвиток подій: погоня Полковничого сина за викрадачем

Кульмінація: Полковничий син падає з коня і Камаль рятує його. Кульмінаційний момент в баладі затягується. Зі сфери вчинку переходить у сферу моралі. Під час переговорів Камаль і Полковничий син проникаються повагою один до одного. Переговори завершуються подарунками: «Вовк вовка тут перестрів! Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле, Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле»; «Я мусив честь берегти. В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина ти!». Камаль повертає лошицю і додає до неї сідло, вуздечку й стремена, а також посилає свого сина — найцінніше, що в нього є — служити полковнику. А Полковничий син дарує Камалю свій пістолет. Завершується клятвою на солі, хлібі, траві, ножі та на імені Господа.

Розв’язка — примирення ворожих таборів.

Запитання для самоконтролю

• Про що твір «Балада про схід і захід»?
• Який жанр твору?
• Яка композиція твору?
• Які ваші особисті враження від твору?